Протокол про негайне двостороннє припинення вогню на Донбасі та забезпечення моніторингу з боку Організації з безпеки і співробітництва в Європі — ОБСЄ — підписали в Мінську 5 вересня представники України, Росії, "Донецької народної республіки", "Луганської народної республіки" та ОБСЄ.
Україну представляв другий президент 76-річний Леонід Кучма, Російську Федерацію — посол в Україні 60-річний Михайло Зурабов, ОБСЄ — спецпредставник 64-річна Хайді Тальявіні. Від "ДНР" та "ЛНР" документ підписали самопроголошені прем'єри 38-річний Олександр Захарченко та 50-річний Ігор Плотницький. Протокол містить 12 пунктів. Окрім припинення вогню, сторони зобов'язалися відпустити всіх полонених і вивести збройні формування із захоплених територій.
— Це хитке перемир'я, — каже колишній народний депутат Тарас Чорновіл, 50 років. — Але цей час Україна має використати так, як використала перше перемир'я (10 днів наприкінці червня. — "ГПУ"). Доти в нас армії не було, ми здали Крим і дві області на Сході країни. Після першого ж перемир'я ми раптово повернули три чверті захоплених територій і почали будувати боєздатну армію. Зараз маємо військо, здатне протистояти бойовикам. Битися ж із регулярною російською армією поки що не готові. Це показали Іловайськ і Новоазовськ. Тому Україна має повністю перебудувати армію, замінити ключових людей у Генеральному штабі, Міністерстві оборони. Під час бойових дій був острах робити такі зміни.
Слід також переробити структуру армії, профільтрувати добровольчі батальйони МВС. Визначитися з озброєнням — що є, чого не вистачає. І, нарешті, маємо отримати високоточну зброю. Нею можна зупинити росіян. А ще — усім, військовим і суспільству, треба трохи перепочити від страшних жертв і втрат.
Путін нарвався на "принуждение к миру". Опинився в абсолютно дикій ситуації. Спершу думав, що не буде спротиву з боку України, що ошукає Європу і росіяни його в усьому підтримуватимуть. Але виявилось, що весь світ проти нього, з одного боку, а з другого — з'явилося дві тисячі загиблих серед кадрових військових російської армії. Навіть пропутінська інтелігенція перелякалась і почала говорити про припинення війни. З агресією в Україну в Путіна вийшов провал. Тепер йому потрібна пауза, щоб заколихати суспільство новими гаслами, десь знову обманути Європу. Путін свою агресію будує сходинками. Перед кожною робить передишку, а потім — черговий ривок. Зараз сподівається, що за ці тижні Європа не запровадить нових санкцій до Росії, а оголошені раніше — скасує або послабить.
Путін напевне планує удар по Маріуполю й вихід на кордон Запорізької області. Всі сили для цього мобілізовані. Тому люди в регіонах мають створювати свою самооборону. І щоб путінські яструби знали: підтримки там вони не матимуть.
— Україні за час цього перемир'я треба формувати армію, купувати зброю, відновляти напівзруйновану техніку, будувати укріплення по всій лінії фронту, — вважає блогер Денис Казанський, 30 років. — Щоб бойовики не могли просунутися далі.
Путіну потрібен Маріуполь, бо там є порт. Це дозволяє отримувати й відправляти вантажі, налагоджувати якесь економічне життя на захоплених землях. Донецька область без Краматорська і Маріуполя — ніщо. Саме там розташовані локомотиви економіки Донбасу, що працюють на експорт. Захоплена російськими бойовиками територія — це нерентабельні підприємства і шахти, більшість з яких зруйновано.
— Цей конфлікт треба залагоджувати. Поганий мир — краще, ніж хороша війна, — додає Борислав Береза, 40 років, прес-секретар "Правого сектора". — Але доки на Донбасі сидять окупанти — нічого доброго бути не може. Росіяни мають піти звідси, але не робитимуть цього. Ніколи ще не бачив, щоб окупанти з власного бажання залишали захоплену територію. Тому їх треба викидати звідси санкціями і синцями.
3 
1
Коментарі
1