Хто цікавиться перспективами футбольного Євро-2012, звернули увагу, що майже вся критика про підготовку фіналу в Україні йде з Польщі. Точніше, з польських засобів масової інформації. Один мій колега навіть додумався звинуватити наших сусідів у недружніх діях щодо країни-партнера.
Насправді, польська держава не має жодного стосунку до неприємної для наших чиновників інформації. Вона йде через тамтешні газети, інформагентства, телеканали, радіостанції, інтернет-ресурси тощо. Вільні ЗМІ вільно поширюють інформацію. А ми?
Згадалася звичка наших журналістів посилатися в публікаціях про фінанси на зарубіжну пресу. Колись довго сміявся, прочитавши в донецькій газеті про зарплату гравця "Шахтаря", взяту з румунської газети. А що місцевій газеті робити? Що робити редактору і журналісту? Їм же тут жити! Напише правду — завтра замість нього писатиме хтось інший. Інша річ — посилання на зарубіжне джерело. Тут вигода подвійна: і повідомлення цікаве, і відповідальності ніякої. У разі чого, завжди можна звернути на тих же поляків.
У підготовці України до Євро-2012 усе так майстерно заплутано, що розібратися практично неможливо. Це стосується вибору інвесторів для будівництва стадіонів й аеропортів, виділення і освоєння державних коштів, включення і виключення міст зі списку приймаючих. Версії подій подаються завжди протилежні. Вірити тій чи іншій стороні можна лише сліпо. Як і вболівати за улюблену команду. Просто тому, що вона улюблена.
Важливі новини про себе дізнаємося з-за кордону
Додайте, що "улюблені команди" організаторів Євро-2012 в Україні постійно перетасовують. Роблять це завжди несподівано і немотивовано. Одна сторона вказує на порушення, друга відповідає, що це провокація. Одна сторона хвалиться, друга каже, що це показуха. Де вже тут докопатися до істини. Справжніх публічних дискусій з приводу Євро-2012 в Україні немає. Є лише взаємні звинувачення. Вірити їм доводиться з примусу, або симпатії до того, хто звинувачує.
За таких умов єдине джерело неупередженої інформації — польські ЗМІ. Тут нашим чиновникам не виходить проігнорувати повідомлення чи назвати його провокацією. Треба відповідати, пояснювати. Не хочеться, а треба. Це ж не українська газета чи телеканал, які можна змусити мовчати або обізвати "ворожими". Поляки нам не вороги. Вони лише кажуть те, що є. Як і мають робити у вільній країні, яка є членом НАТО, Євросоюзу, куди нас не беруть. Зокрема і за те, що справді важливі новини про себе дізнаємося з-за кордону.
3 
1
Коментарі