Повноцінне відродження української мови неможливе без її впровадження в сфери масової культури і шоу-бізнесу: телебачення, кіно, музику та інше. Поки що там переважає російська.
Актор Євген Нищук, 35 років, під час революції був одним із ведучих на сцені Майдану. Згадує, що там люди нормально сприймали українську, зокрема й російськомовні.
— Саме тоді вималювався проблиск, — каже Нищук.— Після помаранчевої революції популярними були україномовні музиканти, що виступали на Майдані: "ВВ", "Океан Ельзи", Руслана. Але згодом ситуація почала мінятися. Нині все повертається до старого.
Чимало українських виконавців у надії пробитися на потужніший російський шоу-ринок свідомо переходять на російську мову. Скажімо, Таїсія Повалій чи Ірина Білик.
Однак при цьому все одно визначальним залишається якість музики й текстів, талант виконавців.
— Багато залежить від продюсерів, — продовжує Євген Нищук. — Наприклад, Тіна Кароль уміє чудово співати й розмовляти українською, але їй чомусь насаджують російськомовний репертуар.
На думку режисера Василя Вовкуна, 48 років, український шоу-бізнес узагалі ще не відбувся. Бо він виникає тоді, коли в державі активно продукується масова культура.
— У нас бізнес і шоу відірвані одне від одного, — каже він. — Бізнес працює на російське шоу.
Із 1 лютого іноземні стрічки почнуть дублювати
Українська політична еліта й власники великого капіталу переважно виросли на російській масовій культурі. Вона їм ближче, отож і вкладають у неї гроші. Говорити про громадянську позицію творчої інтелігенції, продюсерів і виконавців не варто. У більшості її просто немає.
Не дивно, що інформаційний та культурний простір України значною мірою окуповано Росією. Російські телепрограми, кінофільми, серіали, гастролі зірок естради, література, відео- та аудіопродукція вільно почуваються в Києві та Харкові, Одесі та Донецьку, Чернігові та Херсоні.
Зрозуміло, що в незалежній державі має створюватися своя система духовних і моральних цінностей. У Франції, Італії та інших європейських країнах заповзято захищають національні мови та інформаційний простір. У нас це поки що дике поле, яким гуляє північно-східний вітер. Саме така незахищеність дає можливість Росії ідеологічно працювати в Україні так, як їй це вигідно.
— Держава має стежити, щоб українська мова панувала скрізь, — упевнений голова товариства "Просвіта" Павло Мовчан, 67 років.— Але яка в нас держава? Донецьких? Пінчука та Януковича?
Він вважає, що треба переглянути Закон про друковані засоби масової інформації, запровадити певні умови заснування газет та мови їх видання. Бо двомовність часто зводиться до того, що в газеті лише назва українська.
На підтримку української мови 2007 року передбачено 3,5 млн грн. Із них 1,5 млн піде на друкування художньої літератури. Решта — на такі заходи, як конкурс української мови ім. Петра Яцика, святкування Дня рідної мови та ювілеїв письменників минулого.
— Щодо розважальних заходів — це складніше, — каже завідувач сектору мовної політики Міністерства культури Василь Неволов, 54 роки. — Але ми будемо підтримувати виготовлення та цільове розповсюдження дисків із записами кращих сучасних вітчизняних авторів і виконавців.
Одна з найбільш зросійщених сфер масової культури — кіно. Торік у жовтні Апеляційний суд Києва скасував постанову Кабміну про обов"язкове у вітчизняному кінопрокаті дублювання фільмів українською мовою. Хоча закон про кінематографію таку норму містить. Постанова передбачала поступове збільшення кількості іноземних фільмів, які мають дублюватися українською, від 20 до 70% протягом трьох років.
Але нещодавно Міністерство культури, розповсюдники й прокатники фільмів підписали меморандум про співпрацю. Уже з 1 лютого іноземні стрічки почнуть дублювати. До 2008 року 50% закордонних фільмів мають бути озвучені українською або містити субтитри. До цієї ж дати повинні дублюватися всі дитячі фільми іноземного виробництва. Утім, це не стосується авторського і російського кіно. Тут рішення ухвалюватимуть індивідуально.
— У ситуації, що склалася, більше нічого не можна зробити, як тільки перекладати масову культуру українською мовою, — зазначає культуролог Вадим Скуратівський, 65 років. — Але це суміш політичних і людських пристрастей, яку інші держави зливають в Україну. Треба пояснити народові, що якщо хочемо вціліти, то поступово маємо від масової культури відмовитися. Інакше вона з"їсть культуру справжню.
2 
1
Коментарі
1