На кордоні Піднебесної влігся дракон. Скромних камуфляжних кольорів. І випустив напоказ пазурі у вигляді міжконтинентальних балістичних ракет DF-41. Сталося це за кілька днів до того, як на вулиці китайських міст вийшов святковий новорічний дракон.
Повідомлення про свої ядерні порухи влада КНР назвала спекуляцією, але це нікого не заспокоїло. Чому китайський дракон нагадав про себе саме зараз і в який бік дивляться його голови?
Перша голова дракона зблиснула прицілом очей у бік Вашингтона.
У Білому домі з'явився новий господар, який почав із провокативної розмови з лідером Тайваню. Порушивши домовленості між країнами про визнання політики "єдиного Китаю" (згідно з нею, Тайвань вважають частиною КНР. — ГПУ). Цей крок міг бути зумисним — під час передвиборчої кампанії Трамп обіцяв притиснути могутнього конкурента, й за рахунок цього поліпшити життя американців. Не сподобалися Пекіну й плани встановити у Південній Кореї систему протиракетної оборони.
Рівень занепокоєння засвідчила заява представників Народно-визвольної армії КНР. У ній війну між США і Китаєм після інавгурації Дональда Трампа названо "практичною реальністю". Й аби політичний неофіт не надто рвався у цю реальність, Пекін вирішив нагадати про свої "Дунфени". Їх хоча й розгорнуто на кордоні з Московією, проте націлені вони за океан.
Друга голова дракона дивиться у бік Кремля.
В економічній війні з Китаєм Трампу потрібні серйозні союзники. Насамперед він хотів би залучити на свій бік Московію. І заради цього ладен піти на серйозні поступки Кремлю. У Пекіні усвідомлюють: кадебістська сутність Путіна й катастрофічна економічна ситуація в РФ можуть підштовхнути до зради "багатовікової дружби". Й аби утримати ослаблого партнера від хибного кроку, вирішили нагадати про свій ядерний кулак.
Міжконтинентальна балістична зброя під твоїм парканом — річ неприємна сама по собі. Та холодок за коміром московітів пішов не лише від цього. Їх змусили згадати про інші ракети — які мають малу (від 500 км) і середню (до 5500 км) дальність польоту й неофіційно іменуються "московськими". І що назвали їх так тому, що навішені на них боєголовки тримають під прицілом Москву та інші міста РФ. Польотні завдання їм виставили за часів напруження між країнами і відтоді не перенацілювали.
Ще однією прикрістю є те, що адекватно відповісти на "Дунфени" нічим. Росіяни мають у своєму розпорядженні лише оперативно-тактичні "Іскандери" з дальністю до 480 км. Ракети ж середньої та меншої дальності ліквідували за договором 1987 року між СРСР і США. Тобто у випадку конфлікту Кремлю довелося б відповідати міжконтинентальними ракетами. Якщо вони вціліють після першого залпу Піднебесної.
Третя голова дракона на кордоні з РФ вдаватиме, що спить. Пильнуючи при цьому події у білокам'яній столиці.
Нахабність Московії при анексії українського Криму не лише насторожила, а й відкрила заманливі перспективи для перенаселеної країни. Путін продемонстрував: перед силою світове співтовариство губиться. Дозволяє агресору виграти час, а отже — дає надію на політичні торги і, зрештою, на успіх.
Можливо, у Пекіні відчули або й знають напевне: на територіях північного сусіда почалися незворотні процеси. Імперія от-от почне розсипатися. І треба бути готовим реалізувати свої "справедливі претензії" на споконвічні території.
І коли проб'є слушна година, московітам нагадають: 90% ядерного потенціалу Китаю спрямовано не проти США, а проти РФ. І під цією силовою парасолькою запустять "кримський сценарій".
3 
1
Коментарі
1