Депутат Вадим Колесніченко доводить, що боротьба його Партії регіонів за російську мову — лише виконання передвиборних обіцянок. Адже ПР ішла на вибори під прапорами захисту прав тих українських громадян, які вважають російську рідною. Про те, що не виконані решта передвиборних обіцянок "регіоналів" та Віктора Януковича, чомусь забувають.
Найпростіше почати з головної обіцянки президента, яка очолює список невиконаних: про "покращення життя вже сьогодні".
У більшості країн, незалежно від соціального та політичного устрою, життя людей після зміни влади загалом не міняється в гірший бік так стрімко, як у нас після приходу до влади некомпетентної в усіх сферах Партії регіонів.
В Україні ж зараз — інфраструктурний колапс. Залізниця, яка ще на початку травня працювала, мов годинник, тепер стала непередбачуваною. Хоч потяг далекого сполучення, хоч приміська електричка запізнюються в середньому на 40 хв. Натомість розрекламовані модернові та дорогі поїзди вирушають без пасажирів. Пересуватися країною з пункту А в пункт Б стало практично неможливо.
Водночас у нашій столиці та інших містах відбувається ще один колапс — комунальний. Київ задихається у власному смітті, бо хтось розумний прибрав смітники та контейнери. Їх замінюють пакетами і картонними коробками. Звалища в підземних переходах, на вокзалах, біля станцій метро, під мостами ми споглядаємо щодня, чекаючи навали іноземних гостей.
У країні також економічний колапс — під тиском податкової ще вчора успішні підприємці згортають бізнес. На корупцію та фактично узаконене рейдерство скаржаться іноземні інвестори, і наша країна їх так само втрачає. Промислові підприємства стоять, а ці порожні об'єкти-привиди охороняють невідомо від кого підстаркуваті охоронці та їхні злі собаки.
Зрештою, в країні — правовий колапс. Ґвалтівників притягують до відповідальності лише під шаленим тиском громадськості. Діти високопосадовців, бізнесменів, пов'язаних із Партією регіонів, прокурорів та навіть звичайних офіцерів міліції безкарно калічать і навіть убивають своїх співгромадян. Натомість хлопців із Ніжина, які самотужки викрили наркоділків та довели їхній зв'язок із місцевими правоохоронцями, засуджують до ув'язнення. А наркодилерів і їхніх покровителів у погонах визнають потерпілими.
У нас навіть освітній колапс. Головний освітянин Дмитро Табачник робить усе, що від нього залежить, аби українські діти не мали можливості нормально вчитися й отримувати потрібні знання. А їхні вчителі животіли на злиденну платню, викладаючи в неопалюваних школах, позбавлених елементарного прикладного матеріалу.
Тепер ви розумієте, чому Вадим Колесніченко добивається для російської мови особливого статусу? Тому що мовного і комунікаційного колапсу в країні поки що не було.
У забороненому для показу в Україні фільмі "Шахта №8" підлітки замість учитися в школі працюють гірниками-нелегалами у копанках. Однак говорять ці діти російською мовою. Від того, що Колесніченко зробить цю мову регіональною на Донбасі, життя дітей та їхніх батьків не покращиться. А їхні права на працю, освіту, захист честі та гідності далі порушуватимуть. Так само, як громадянські та особисті свободи.
Звісно, чинна влада прагне остаточного балансу: якщо колапс — то в усьому. Поки що українці, незалежно від національності, кольору шкіри, сексуальної орієнтації та мовних пріоритетів нормально спілкуються між собою та дружно ненавидять цю владу. "Регіоналів" такий стан справ не влаштовує. Адже щойно якась частина нашої країни отримає офіційне право якусь мову не вивчати та нею не користуватися, почнеться не просто розбрат на мовному рівні. Почнеться повернення країни в Радянський Союз. З одним невеличким уточненням: в України нема такого ресурсу, аби справді стати "маленьким СРСР". Адже навіть у ті часи не спостерігалося аж таких явних економічного, транспортного, комунального, інфраструктурного, освітнього, культурного та правового колапсів.
3 
1
Коментарі
3