
— Широкі акції протесту опозиції слід було починати в квітні, а не в травні, — коментує перебіг протестних виступів День гніву 14 травня директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, 54 роки. — Люди готуються до літніх відпусток.
— Плюси від Дня гніву є: було масове зібрання, була картина для засобів масової інформації — зіткнення із міліціонерами. Але це масове дійство не стало подією, що консолідувала б різні соціальні прошарки та частини опозиції. День гніву перетворився на захід для підприємців. Це радше податковий бунт, а не громадський протест.
Так сталося, бо є проблема з місцем для протестів. Майдан незалежності перекритий танцювальним шоу, а розбити наметове містечко біля Верховної Ради влада не дала. Наступного дня кількість учасників була ще меншою, тому організатори прийняли рішення припинити акцію.
День гніву варто було назвати по-іншому. Ця назва — калька з арабських революцій, тому не відповідає настроям депресивного українського суспільства.
Цілком можливо, що суспільство довго буде у такому стані. Для того, щоб перетворити психологічне невдоволення на політичне явище, потрібно багато чинників. По-перше, суспільство має відчути втому від влади. По-друге, має бути розкол у самій владі — без нього нічого не вийде. В Єгипті не лише народ повалив президента Мубарака, а й армія. В Україні 2004-го був "кандидат надії", який фіксував на собі всі сподівання на краще. Хто сьогодні кандидат надії? Арсеній Яценюк? Можливо, але лише для 5 відсотків людей.
Потрібна також чітка лінія протистояння влади й народу. Влада зараз намагається бути арбітром у конфліктах, а не учасником. Вона хитро створює штучне протистояння "націоналісти" проти лівих, "російськомовний Південь" проти "україномовного Заходу". Національне питання розколює й унеможливлює вибудовування лінії протистояння влада–народ. Це збиває консолідуючий потенціал.
Демографічна ситуація теж не на боці протестувальників. Влада робить усе, щоб активні, молоді, розумні виїхали за кордон, а тут залишилися тільки пригнічені та втомлені.
Відомі опозиціонери фактично не підтримали акцію День гніву — Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Віктор Ющенко, Олег Тягнибок, Валентин Наливайченко. Вони ходять на ток-шоу, отримують зарплату, їздять в іномарках, а на вулицю виходити не хочуть. Бо не хочуть втрачати привілеї та бояться, що їх не допустять до виборів. Висновок: опозиція боїться влади.
Коментарі
30