Події останніх тижнів змусили згадати про мільярд. Про той мільярд, який США буцімто давали Україні в обмін на відставку генерального прокурора Шокіна. Інформація про екзотичну пропозицію стала відома під час візиту до Сполучених Штатів заступника генпрокурора Давіда Сакварелідзе, директора Національного антикорупційного бюро Артема Ситника й антикорупційного прокурора Назара Холодницького.
Жодна країна, напевне, не формувала проти корупції стільки державних підрозділів і не розгортала такого широкого фронту, як Україна. Проте вітчизняна корупція чи то верткіша за іноземні, чи окопи має глибші. Жодним калібром не візьмеш.
Минулорічного вересня на хабар у розмірі 622 тисячі гривень, приміром, виїжджав особисто керівник Служби безпеки України Грицак. Василь Сергійович сказав тоді: "Затримання голови Державної служби зайнятості є яскравим свідченням того, що СБУ працює незалежно від того, до якої політичної сили чи відомства належить корупціонер". І наголосив: "Я думаю, нинішній випадок змусить задуматися тих, хто хоче заробляти гроші злочинним шляхом". І що? Дуже налякали корупцію грізна посада і погони генерал-полковника? До судового розгляду справа про хабарництво Ярослава Кашуби так і не дійшла. Більше того, до суду звернувся сам Кашуба і на початку лютого Печерський райсуд столиці поновив його на посаді. Бо збіг термін, на який його усували з теплого місця.
Це вже не відсиджування в окопі. Корупція завдала контрудар. Прямісінько у щелепу керівнику Служби безпеки. Та що там голова СБУ!
У боротьбу з корупцією неодноразово вклинювався особисто президент держави. Вкотре — 29 грудня 2015-го. На засіданні підсумкової колегії СБУ Петро Олексійович заявив про оголошення підозри у скоєнні злочину заступнику директора департаменту експертиз Держслужби експортного контролю. Того затримали під час отримання останньої частини хабара у 250 тисяч доларів. Порошенко назвав цю історію одним із прикладів ефективної боротьби з корупцією.
Тут би вітчизняній Феміді розстаратися — президент сказав! Та знову, як кажуть, не той випадок. Із середини січня "підшефний корупціонер" президента — чиновник, який вимагав чверть мільйона доларів від представника комерційної структури за ліцензію на експорт продукції — повернувся на робоче місце.
Що там ще лишилося з гучних затримань? Справа "діамантових прокурорів", де фігурують еквівалентний 150 тисячам доларів хабар, виявлені під час обшуків понад 500 тисяч доларів готівки й коштовності на півмільйона гривень? З ними також нема ясності. Держава ніяк не визначиться з підсудністю хабарників. Доведеться, напевне, утворювати ще один антикорупційний підрозділ — спеціальну судову інституцію для корупціонерів "прокурорських кровей".
Який напрошується висновок?
Звичними методами корупцію в Україні не здолати. Те, що приборкує німців і працює в усій Європі, нам не годиться. Для викорінення корупції Україні потрібні інші стимули. Захід, здається, починає це розуміти. Сполучені Штати для стимуляції боротьби з корупцією фактично запропонували нам хабар. Зробили це в доволі елегантній і необразливій формі. Прив'язали надання Україні кредитних гарантій на мільярд доларів до відставки того, хто, на їхню думку, є головним гальмом у реформуванні судочинства.
Проте форма — формою. Ображатися справді нема за що. Але куди подіти зміст? А він таки образливий для національної гідності.
Спочатку німці над нами потішались, адже за тиждень до того, як погоріти, Ярослав Кашуба пройшов у Бонні офіційний антикорупційний тренінг. Тепер от з'явився хабар — нам, за викорінення у нас хабарництва.
Зачіпає й інше. Невже американці зацікавлені в подоланні української біди більше, ніж ми з вами? Біди, яка для нашої країни — небезпечніша за війну з Росією.
3 
1
Коментарі