Останнім часом багато говорили про вічні цінності. Про дружбу з Росією, коли йшлося про газ. Про відвертість і чесність — перед з"їздом "Нашої України". Виявилося, вічні цінності для політиків здебільшого містика.
Дійсно, з Росією поновлено інтенсивний діалог. Обидві сторони задекларували бажання і надалі бути стратегічними партнерами. Україна отримала довгоочікувану ціну на газ. Але... Усе це — прагматика стосунків, що не має відношення до ціннісних визначень. Ціни ринкові: не менше, але й не більше. Є нормальна прагматична співпраця. А ось щодо дружби в мене багато запитань.
Ось такий новий феномен — ресурсна дружба
Дедалі очевидніше, що в реалізованій нинішнім керівництвом Росії стратегії Україна постає скоріше зовнішнім ресурсом, аніж "другом і братом". Ставлення до неї — швидше як до додатка з важливими промисловими, транзитними й інфраструктурними активами. А також як до ресурсу демографічного — про це свідчить заклик президента Путіна до "етнічних росіян" повертатися до Росії. Ось такий новий феномен — ресурсна дружба.
Не менш парадоксальною є й головна внутрішньополітична подія. "Нашоукраїнці" говорили про себе як про команду однодумців, що сповідують принципи чесності й прозорості відносин. Виявилося, що чесністю в політиці є гарно відрежисована теледрама з інформаційною зав"язкою, передмовою та несподіваною кульмінацією детективного типу. А прозорістю — сюжет, кінець якого глядачеві не покажуть, бо автори й не планували його дописувати. З"їзд "Нашої України" завершився банальною апаратною інтригою, яка підриває довіру людей не менше за відверту брехню з трибуни чи сумнівні економічні оборудки. Заклики "Нашої України" до діалогу й відвертості в масштабах країни дуже контрастують із відмовою від діалогу всередині партії. Учасники з"їзду пережили обман, ніхто не отримав можливості висловити свою думку щодо того, що відбувається в партії і навколо неї.
Усе це свідчить, що сучасна політика переживає серйозну кризу. І справа навіть не в стратегії й цілі — руйнується морально-етична складова. Цінність стала звичайним піарним товаром, який цинічно "продають" виборцю. Щирість, відвертість, дружба, людяність — утопією, якій немає місця в нашому повсякденні.
І це набагато серйозніше, ніж економічні кризи. Свого часу Радянський Союз похитнувся на конфліктах номенклатурної економіки, але був остаточно демонтований саме в умах та серцях рядових громадян. За цинізм, обман, подвійну мораль та антигуманізм того ладу. Моральні кризи та ціннісні революції все частіше лихоманять західні та східні суспільства. Саме це, а не лише соціальні конфлікти чи злидні, політичні диктатури чи корупційні скандали, стає сьогодні рушієм розвитку.
Отож не виключаю, що ми знову зіткнемося з обвалом довіри виборця до політики, державної влади і її представників. Таке вже було на початку 2000-х. Суспільство — складний живий організм, що не підкоряється тупим агіткам чи мітинговим формулам. Суспільний запит на вічні цінності сильніший за будь-яку ідеологію чи імідж кумирів. Бо кумири і партнери — прийдешні, а цінності — вічні.
2 
1
Коментарі