Національна ідея має полягати в побудові спільноти громадянського типу, яка має перед собою відповідальну державу. Так уважає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, 53 роки.
— Повернення нашої політико-економічної системи до Конституції 1996 року, де надзвичайно широкі повноваження президента, означає, що держави як інституту нема. Відбувається регрес до так званого персоналістсько-президентського режиму, від якого ми намагалися відійти 20 років. У радянській системі правили не закони, а люди. Владна вертикаль як сукупний образ ручного управління була компенсацією "недодержави". Потім її зламали на Майдані, але наступні п'ять років не змогли створити інституційну державу.
Зараз суспільство не впливає на владу через систему демократичних інститутів. Тому не випадкова безвідповідальна економічна та політична поведінка нинішньої еліти, їхніх синів та онуків. У суспільстві не сформовані інститути, які були б противагами таким моделям поведінки.
Націю ми не побудували. Навіть у культурному плані в нас постійно суперечки щодо однієї чи двох державних мов.
Наш інформаційний простір заповнили російські серіали, музика, філії московських газет. Проблема не в тому, що вони російськомовні, а в тому, що ретранслюють в Україну олігархічно-силову й адміністративну модель вертикалі. Виходить: з одного боку є ідея, де править держава та влада, що веде у світле майбутнє шляхом силових дій. З іншого — європейська модель громадянського суспільства й правової держави, де править закон. Ми стоїмо між цими двома шляхами.
Для створення нації потрібні кордони — територіальні, інформаційні, ментальні. Вони відмежовують і, водночас, вбудовують націю у світ. Тобто, для України національна ідея означає відбутися нам як українцям і знайти свій шлях до світу. Встановити відкритість культури, ліберальну економіку, виборну демократію, масову участь у політиці, громадянському житті. За 20 років ми не вирішили ці завдання.
Ми застигли в історії. Ходимо по колу від національної ідеї до кучмістів та совку. Ця невизначеність була вигідна українській еліті, яка отримувала зиск і при цьому трималася незалежно від Москви та Європи. А людям у цій ситуації жити не так добре. Люди хочуть жити, як в Європі. У нас пасивна революційна ситуація.
Прихід до влади Партії регіонів оголив віджилі форми, що заважають руху вперед.
"Регіонали" виконують у реформуванні України ту саму роль, що й ГКЧП у розпаді СРСР, — показують усі небезпеки. Ми бачимо, що вже нема "помаранчевих" та "біло-синіх", а є проблеми в економіці, правовій системі, відсутності "соціальних ліфтів" для талановитої молоді. Раніше всі адаптувалися, давали хабарі й обходили, наприклад, податкову систему. Тепер розуміють, що проблем так уже не вирішити, бо ніхто гарантій не дає.
Необхідно ліквідувати залишковий ГУЛАГ. Маю на увазі всю цю радянську правоохоронну силову систему. Навіть топові політики побачили, які в нас тюрми — середньовічні. Бачать, яка міліція, які суди й судді. Не кажу про податкову. В СРСР силові структури були підконтрольні хоча б партії, а зараз вони підконтрольні тільки одній особі — президенту. Ця сталінська модель держави ще гірша за радянську. Вона не змінилася за 20 років, лише загниває. Це має скоро закінчитися.
Люди зрозуміли, де треба робити реформи. Треба знищити сталінську частину держави, змінити її на європейську. Це проблема виживання громадян, підприємств й еліт, які потрапили під каральну машину. Теоретично вони могли б застосувати цей коток до нинішньої влади. Якщо ця перспектива стане більш-менш реальна, нинішній владі самій доведеться реформувати систему. Єдиний спосіб себе убезпечити — створити в Україні правову державу з реальною демократією.
3 
1
Коментарі
204