Скільки компартій бере участь у нинішній парламентській кампанії? Політично підкований громадянин, не замислюючись, відповість, що дві: КПУ звичайна, що займає у виборчому бюлетені 13-ту графу, та її клон — КПУ (оновлена), що відібрала перший номер козиря.
Проте де-факто повне право називатися комуністичними мають і багато інших партій — зокрема ті, що йдуть на вибори під номерами 4, 8 і 14. Досить проаналізувати передвиборну агітацію трьох основних претендентів на крісла в новому парламенті.
Таке враження, що програму Партії регіонів приймав XXII з"їзд КПРС. Ось лише комунізм "регіонали" збираються побудувати не за 20 років, а впродовж найближчих п"яти. За другу дитину обіцяють платити 25 тис. грн, за третю — 50 тис, дітям — по 100 грн на місяць, підліткам — по 200. Молоді сім"ї отримають житло в оренду на 10 років. Бюджетники — безкоштовні квартири через 20 років. Загалом, кожному за потребами. Ну чим не світле комуністичне майбутнє? Щоправда, спокушатися не варто — реалізувати обіцянки Віктора Януковича анітрохи не легше, ніж грандіозні плани Микити Хрущова.
Юлія Тимошенко більшовицькі замашки демонструвала ще в період прем"єрства: "надсоціальний бюджет", погрози "підтопити жирок" у багатіїв-олігархів, спроба реприватизувати буржуйські фабрики й заводи.
Ось і нинішня політреклама БЮТу надто змахує на комуністичний піар середини 1990-х. Домогосподарка й учителька, шофер і шахтар ностальгують за благословенними часами, коли трудящі були оточені турботою уряду, спекулянти притиснуті до нігтя, вирізка на базарі коштувала 20 грн, а бензин — три двадцять. Мабуть, у цьому наборі не вистачає лише знаменитої ковбаси за 2 руб. 20 коп., якою комуністи заманювали електорат років із десять тому.
Мрії "Нашої України — Народної самооборони" про один для всіх закон, здавалося б, далекі від ідей більшовизму. Проте автори рекламних роликів НУ-НС продемонстрували нам зовсім не тріумф законності, а дещо інше. Наприклад, своєрідне "розкуркулення" буржуя-депутата: у товстуна в дорогому костюмі відбирають розкішні апартаменти, лімузин і делікатеси. Тепер треба навантажити його цеглою, завести в їдальню, запхнути в тролейбус — нехай на власній шкурі відчує, як живеться простому народу.
У цьому наборі не вистачає лише знаменитої ковбаси за 2 рублі 20 копійок
А ролик, де олігарх, обкладений пачками доларів, видає маленькому українцеві копійки? Досить забезпечити підлого капіталіста циліндром і краваткою-метеликом, щоб вийшла типова більшовицька агітка 20-х років.
Намаганнями піарників НУ-НС теза про верховенство закону поступилася місцем варіаціям на тему класової ненависті.
Мимоволі задумуєшся над питанням: якщо з року в рік КПУ набирає на виборах усе менше голосів, чи дійсно це свідчить про кризу комуністичної ідеї в нашій державі? Мабуть, сама ідея, як і легендарний Володимир Ілліч Ленін, живіше за всіх живих. Ось тільки споконвічні гасла комуністів безцеремонно розтягли сильніші політичні гравці. Товаришеві Симоненку та його колегам залишили лише зовнішню атрибутику — червоний прапор, серп і молот.
Минулої весни на шпальтах одного тижневика я натрапив на матеріал про вибори в Кіровоградській області.
У статті йшлося: "Безперечним лідером став БЮТ, повністю зруйнувавши міф про те, що Кіровоградщина належить до так званого червоного поясу, що стабільно голосує за лівих, перш за все — за комуністів". Отже, якщо Кіровоградщина проголосувала за щедрі соціальні виплати й боротьбу з олігархами, то регіон втратив репутацію "червоного"? Здається, він свою репутацію повністю підтвердив. І, напевно, зробить це ще раз — 30 вересня цього року.
Звісно, експропріація чужих гасел не додає Партії регіонів, Блоку Юлії Тимошенко та "Нашій Україні — Народній самообороні". Але такі вже українські політики — власною ідеологією вони не обтяжені й у гонитві за електоратом готові говорити все, що завгодно. Що хочуть почути люди, те їм і пропонують.
Восени 1917-го найбільшу популярність у народі мали два гасла: просторікування про казковий добробут, що нібито одразу звалиться на пересічних людей, та лайка в адресу капіталістів, які привласнили народні багатства. Восени 2007-го в нашому суспільстві затребувані ті ж самі популістські гасла. За 90 років — нуль прогресу.
3 
1
Коментарі