У жовтні 1990-го на київській пл. Жовтневої революції — теперішній майдан Незалежності — студенти проводили акцію протесту, яку згодом назвали "революція на граніті". Закінчилася вона відставкою голови ради міністрів УРСР Віталія Масола.
— Про те, що мене хочуть скинути, я знав ще в серпні, — згадує Віталій Масол, 81 рік. — В Оперному театрі зібралися представники діаспори. Сказали: "Віталію Андрійовичу, ви один залишилися зі старої гвардії. Володимир Щербицький (перший секретар КПУ. — "ГПУ") помер, Валентина Шевченко (голова президії Верховної Ради УРСР. — "ГПУ") пішла у відставку. Тепер — ваша черга".
На моє місце рвався Станіслав Гуренко, перший секретар КПУ. Він мені сказав: "Ми з тобою не спрацювалися б". Я відповів: "Знаю. Мене це не турбує".
Ви могли уникнути відставки?
— У цілому так. Але політбюро партії хотіло поставити свого на це місце. Посада заступника голови ради міністрів їх не влаштовувала. Я не бажав брати участі у брудній гризні, тому спокійно пішов у відставку.
2000-го Олесь Доній (один із лідерів "революції на граніті", сьогодні народний депутат. — "ГПУ") сказав мені, що серед вимог студентів не було моєї відставки. Вони добивалися відставки голови Верховної Ради — Леоніда Кравчука. Моє прізвище замість його вписали комуністи на чолі з Гуренком.
Чому Леонід Кравчук через чотири роки знову запросив вас на посаду прем'єра?
— Сказав, що я найбільш підготовлена людина. Під моїм керівництвом уряд зменшив податок на додану вартість з 28 до 20 відсотків. Почався підйом народного господарства. Цей податок працює і по цей час.
За мого прем'єрства прийняли рішення про перехід до ринкової економіки і про "нульовий варіант" боргів СРСР. А треба було платити 16 мільярдів доларів Міжнародному валютному фонду.
Потім президентом став Кучма, і мені не дали можливості працювати. Хай це буде на його совісті.
Що треба зараз робити в державі?
— По-перше, потрібно змінити склад парламенту. Бо там одні багатії, які задовольняють свої інтереси. Доки в Раду не прийдуть люди, які розуміють, що таке економіка і як її розвивати, нам буде дуже важко. Будемо рухатися вперед, як на биках: цоб-цабе.
От увели транспортний податок на машину. А треба — податок на бензин. У світі хто більше їздить, той більше платить. От у мене "волга", я плачу 1,5 тисячі гривень, а в олігарха — "мерседес", він платить 3 тисячі. Але ж він їздить 300 тисяч кілометрів на рік, а я — тільки 300. Отак багаті захищають себе.
Хочуть запровадити податок на житлову площу. Та для багатія 10 гривень за квадратний метр — це ніщо. Якщо у нього зайвих 500 метрів, то він за рік заплатить 5 тисяч. А за місяць заробить мільйон. А люди, які отримали квартири ще за радянської влади, мають заплатити 1000. Одну пенсію в них забирають!
Чи змінилася політика за останні 20 років?
— А хіба це політика? Політиків повинно цікавити, як живе і працює народ. Хай підуть подивляться, що на базарі й у магазині робиться. У нас понад 190 партій, а життя не покращилося. От прийшла нова влада, вирішують питання відносин із Росією. Спокійніше стало. Але — тиждень тому їздив до Москви. Яйця в Києві коштували 3,5 гривні. Приїхав — 9,5! А скільки корінь петрушки чи часник коштує на базарі? Ціни вже зашкалили далі нікуди. Хіба може за тиждень ціна зрости втричі? Це що — політика? Куди дивиться Антимонопольний комітет? Де мер, де комітет із захисту прав споживачів? Їх нема й не чути.
"Україна без комуністів пішла б зовсім іншим шляхом"
Вимога відставки у жовтні 1990-го стосувалася винятково Віталія Масола, запевняє нардеп-"нунсівець" Олесь Доній, 41 рік.
— Компартійна номенклатура просто здала Масола. Українська студентська спілка, яку я очолював, вимагала переобрати Верховну Раду навесні 1991-го включно з Леонідом Кравчуком, націоналізувати майно КПРС та ВЛКСМ і не підписувати новий Союзний договір. Львів'яни зі Студентського братства привезли ще дві вимоги: про службу в армії тільки на нашій території та відставку голови ради міністрів. Чому Масола? У львівських студентів були тісні контакти з депутатами опозиційної Народної Ради. Припускаю, останні запропонували відставити лише Масола, щоб зберегти Раду того скликання й свої депутатські мандати. Якби влада тоді погодилася на перевибори, то Україна без комуністів пішла б зовсім іншим шляхом.
3 
1
Коментарі