У Росії зі встановленням винуватців бід і трагедій в останні 15 років усе гаразд. Їх навіть не шукають, адже наперед відомо: США. Хоч би де і що сталося — в Москві чи найвіддаленішому куточку країни, куди лише трактором можна дістатися. З пожежею у Хакасії взагалі все просто: летів американський супутник і лазером поперед себе підпалював сухостій. Потім, щоправда, з'явилася версія з журналістом, який пустив півня заради виграшної картинки на телеекрані, проте вона у суспільній свідомості не прижилася.
А от ми менш допитливі. Для нас головне — здолати біду. А прислав її хто чи сама навідалася — яка різниця, коли все позаду? Так і з квітневою пожежею у Чорнобильській зоні: загасили, дякувати Богу і героїзму приборкувачів, — та й відсунули у глибини всеукраїнської пам'яті. Хоча як на мене, дарма.
Якби загорілося на Херсонщині або в Криму, я б не дивувався. І сторонніх думок у голову не пускав би. Південь є південь, тамтешнє сонце — не рівня київському.
Та й Ющенко вісім років тому міг чогось недогасити. Ми ж пам'ятаємо, як це було: вогонь зростом у найвище дерево, а наш відважний президент проти нього — з не дуже замашною лопатою.
Але ж загорілося на Київщині. Та ще в кількох місцях водночас, що дозволяє припустити підпал. І охопило пожежею такі площі, як не було з 1992 року. Але й не це найбільше насторожує. На підозри наводить факт, що масштабна пожежа в Чорнобильській зоні спалахнула одразу після подібного лиха в російській Хакасії.
Збіг? Можливо. Та коли подібних збігів кілька поспіль, це не може не насторожувати.
Згадаймо хоча б останнє, що ми чули з Москви.
Ви дорікаєте, що Нємцова вбили у серці нашої столиці? — А у вашому Києві вбито одразу двох опозиціонерів (двох, треба розуміти, зважаючи на дрібніший політичний калібр). І вбито, як і в Москві, вважай посеред дня.
За нашою жертвою перед тим стежили кілька днів — і за вашими також.
У нас стріляли з іномарки з чужими номерами — і в Києві також.
Московське і київські вбивства такі подібні, наче скоїла їх одна команда кілерів. Лише з різною метою: у першому випадку — щоб усунути неугодного політика, у другому — аби відволікти увагу суспільства від резонансного російського злочину і скомпрометувати сусіда.
Так і з пожежею в Чорнобильській зоні. Спалахнула вона в такий час і в такому місці, що краще й не придумаєш. Не лише ж українці — весь світ пам'ятає, що таке Чорнобиль. Переконаний: у ці дні московська пропаганда з вогню, що знищує російський Сибір, дружненько переключилася на вогонь, що "підповзає до Чорнобильської АЕС". І пересічні росіяни вже переймаються не цинічно-байдужою позицією Кремля щодо внутрішньої біди, а тим, яка біда може прийти до них з "бандерівської" України.
Я нікого не звинувачую і ні на чому не наполягаю. Просто звертаю увагу на те, що вогонь у чорнобильській зоні спалахнув у дуже слушний для Росії момент. Спалахнув не менш своєчасно, ніж пролунали постріли в українську опозиційну дрібноту після гучного вбивства Бориса Нємцова. Я б погодився вважати цей вогонь збігом, якби не єзуїтська війна, яку Московія розгорнула проти нас і на збройному, і на пропагандистському фронтах. Якби не численні диверсії російських спецслужб у Харківській та Одеській областях, замахи на спокій в інших українських землях.
3 
1
Коментарі