— Українці обрали президентом людину, яка жодного дня не була в політиці. Попередники спокійно передали владу. Це стало можливим завдяки трьом попереднім революціям. Насправді це окремі епізоди однієї. Як належне сприймаємо незалежність, хоча всього 30 років тому були частиною "тюрми народів". Заплатили кров'ю. Але імперія не повернула нас назад. Це найдорожче досягнення, — говорить науковець, учасник російсько-української війни 47-річний Євген Дикий.
— Можемо далі вирішувати інші проблеми. Лишився запит на верховенство права — справедливий суд. Мали певний прогрес. Але правоохоронна система взяла реванш, — продовжує Дикий. — Ключову роль на Майдані зіграли малий і середній бізнес. Це була спроба вирватись із сучасного феодалізму. Але визволення від олігархів не сталося. Відбувся черговий переділ влади й фінансових потоків між ними.
21 листопада в Україні всьоме відзначили День гідності й свободи. Володимир Зеленський поспілкувався по відеозв'язку з учасниками протестів 1990-го, 2004-го і 2013–2014 років. У заході взяли участь Євген Дикий, голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, учасник Євромайдану Мирон Гордійчук, релігієзнавець Ігор Козловський, ветеран АТО Віталій Кузьменко, філософ Євген Бистрицький, Наталя Бойків, дружина загиблого Героя Небесної сотні Володимира Бойківа.
Які враження від зустрічі з президентом?
— Займає вищу посаду півтора року і досі не вважає себе політиком. Це дешевий популізм. Повторив, що є окремо абстрактний, ледь не ідеальний народ і погані політики.
Вважаю загрозою його позицію щодо референдуму (18 червня Верховна Рада в першому читанні ухвалила законопроєкт президента про народовладдя через всеукраїнський референдум. — ГПУ). Це інструмент для зрілих суспільств. Інакше стає зброєю на шляху до диктатури. Думка більшості не завжди вірна. Особливо, коли конкретні сили через "телеящик" формують її. Три революції робила меншість. Вона 2014-го сформувала добробати й пішла воювати. Вона гарантувала більшості право проголосувати за Зеленського.
Президент на зустрічі найбільше відреагував на емоційну промову Мирона Гордійчука про те, що говорити треба тут, бо можемо й через барикади. Зеленський тричі повторив, що не варто лякати новим Майданом. Жорстко відмежувався від ОПЗЖ.
Теперішня влада йде шляхом, започаткованим під час Майдану?
— Зеленський і його команда не мають політичного бачення майбутнього країни в українському сенсі. Але й не є кремлівськими агентами чи реваншистами. Це люди з типовою постколоніальною свідомістю і без стратегічного мислення. Затиснуті між двома силами, які це бачення мають. Одне — це білоруський варіант, коли країна є фактично частиною Росії. Друге — Україна є частиною ЄС у бізнесі, законах і зовнішньополітичних блоках. Влада по черзі робить поступки обом силам — залежно від того, хто натисне чи запропонує ситуативну допомогу.
Проросійські й реваншистські сили намагаються здійснити відкат до ситуації, що була ще перед помаранчевою революцією. Це Андрій Портнов (колишній заступник голови адміністрації президента Януковича. — ГПУ), депутати від "Слуги народу" Максим Бужанський та Олександр Дубінський, "Опозиційна платформа — За життя" та група Ігоря Коломойського в парламенті "За майбутнє". Патріотична частина суспільства цьому жорстко протистоїть. Щорічні марші на День Незалежності нагадують, що буде, коли реванш стане надто нахабний.
Хто найбільше протидіє реформам?
— Працівники системи, їхнє оточення. Десятки тисяч суддів і сотні тисяч правоохоронців. Економічне забезпечення цієї системи — олігархи. Коломойський і Ахметов ворогують не один проти одного, а за управління системою. Олігарх перестає бути таким, коли втрачає доступ до держбюджету. Їхні підприємства неконкурентні. Виживають, бо доять платників податків через контрольований держапарат. Усі олігархічні клани однаково неготові жити за вільного ринку. Їхні телеканали переконують людей за збереження системи. Тільки-но ми її реформуємо й усе почне працювати як на Заході, в імперію нас уже не повернути.
Є ризики зійти з євроатлантичного курсу?
— Ми приречені на перемогу. Влада прискорить реформи або буде зметена.
19 листопада в Національному музеї Революції гідності на вул. Лаврській, 9, у Києві працівники Нацполіції та СБУ провели обшуки. Заявили про фінансові порушення і збитки на 4 млн грн. Але основні слідчі дії ведуть щодо генпідрядника, який мав збудувати Меморіальний комплекс Героїв Небесної сотні. Йому 2018-го музей перерахував 111 млн грн авансу, а роботи досі не почали. Меморіал не будують, бо ділянка, де він має з'явитися — під арештом. Там проводять слідчі дії та експерименти для розслідування розстрілів на Майдані, говорить директор музею Ігор Пошивайло.
— Днями Держбюро розслідувань порушило справу за заявою депутата від ОПЖЗ Ріната Кузьміна про нібито держпереворот, вчинений нами на Майдані. Також передали до суду справу зі звинуваченням активістки Тетяни Чорновіл в умисному вбивстві шляхом підпалу офісу "Партії регіонів" 18 лютого 2014-го. Назвати це збігом не можна. Виглядає тиском реваншистських сил на опонентів. Зеленський припустив, що це свідома політична провокація від когось із керівників силових органів. Але ж ДБР і СБУ виконують накази з Банкової. Виходить, не лише?
Державний переворот дійсно був. Але його вчинив Янукович із посібниками 16 січня (йдеться про так звані диктаторські закони, ухвалені з порушенням регламенту й процедури — підняттям рук. — ГПУ).
3 
35413
Коментарі