Доктор економічної соціології Кембриджського університету та викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Михайло Винницький, 37 років, каже, що Україні слід використати британську модель євроінтеграції.
Чи загрожує глобалізація Україні?
— Де в чому так. Наприклад, глобалізація несе урбанізацію — переїзд селян до міст. В Україні нині 30 відсотків населення — сільське. В Польщі — 12 відсотків, у Німеччині — усього п"ять. Тобто внаслідок глобалізації селяни все більше виїжджатимуть, село вмиратиме. Виграють міста й молодь, яка має універсальні знання. Сьогодні платять за ідеї. Людський розум стає товаром, що можна продати дуже дорого. Так буде і в Україні. Побоювання щодо програшу України на культурному рівні безпідставні. Вітчизняна культура достатньо оригінальна, щоб мати власне місце в глобальній. Так само, як польська, німецька, французька.
Як глобалізація впливає на ринок праці?
— У сучасному світі значно зменшені бар"єри мобільності. Це виключно західний підхід. Сьогодні люди постійно пересуваються з місця на місце, по три-чотири рази змінюють роботу та вид діяльності. Нині головне — не спеціальність чи фах, а універсальні навички. У радянській Україні готували кадри для планової економіки. Виховували спеціалістів, які мали стати гвинтиками у великій суспільній машині. А тепер освіту здобувають, аби потім можна було оволодіти будь-якою спеціальністю. Зараз не треба завчати дати чи факти, необов"язково знати день народження Тараса Шевченка чи дату битви під Сталінградом. Усе це можна знайти в Інтернеті. За радянських часів людина в 22 роки вважалася сформованим фахівцем. А сьогодні спеціальності можна змінювати впродовж життя. Українці до 35–40 років нормально пристосовуються до нових умов. Але старшим за 40 важко.
У світі найбільш забезпеченими є спеціалісти розумової праці. Як із цим в Україні?
— Дійсно, інтелектуали почали витісняти капіталістів. У США найбагатші люди заробили гроші власними мозками. Але в нас цей процес ще навіть не почався — це станеться, коли зміниться еліта. Років за п"ять–сім. А для завершення процесу мають пройти ще не одні президентські вибори.
Нинішня політична еліта України — це останнє покоління, становлення якого відбувалося за радянських часів. Організаторським здібностям вони навчилися в комсомолі. Років за сім–десять їх змінять люди з іншим світоглядом, які виросли в нових умовах, багато бували на Заході. Вони бачили світ і засвоїли основний принцип глобалізації — мобільність. Це вже європейські, а не радянські громадяни. Років за десять саме такі прийдуть в Україні до влади.
А як щодо економічної еліти?
— Тут зміни вже почалися. В 1990-х роках минулого століття ключовими факторами досягнення успіху в українському бізнесі були наявність організаторських здібностей, уміння підібрати команду та домовлятися. Сьогодні ж успішні ті, хто працює на ринку інформаційних технологій, виробляє програмне забезпечення для західних клієнтів і компаній, застосовує передові технології. Попереду йдуть іноватори.
В Україні нині найсприятливіші в Європі умови для ведення малого та середнього бізнесу. Приватний підприємець може заробляти 500 тис. грн на рік і при цьому заплатити трохи більше двох тисяч податку. І це буде законно.
Як на розвиток України впливає явище неоімперіалізму, тобто нерівності держав?
— Неоімперіалізм існує в трьох аспектах — культурному, економічному та політичному. В українській культурі — справжній неоімперіалізм. Ми вже вдягаємося по-західному, дивимося американські фільми, слухаємо західну музику, вчимо англійську мову з американськими лексикою та акцентом.
Неправильним було рішення прив"язати гривню до долара
У політичному вимірі існує декілька імперій. Європа — наддержавна, яка ще нас не захопила. Росія — імперія, що вже нас не захопить. Й американська імперія, яка захоплювати нас не бажає. Ми для неї недостатньо цікаві. Тому в цьому плані неоімперіалізм нам не загрожує. Україна просто знаходиться між цими імперіями.
Економічну політику сьогодні диктують три світові центри — Нью-Йорк, Франкфурт і Шанхай, частково Токіо. Щодо України, то неправильним було рішення прив"язати гривню до долара. Якби ще три роки тому прив"язалися до євро, сьогодні такої інфляції не було би. Оскільки значна частина нашого імпорту, особливо продовольчих товарів, йде саме з Європи.
Є й позитивні прояви неоімперіалізму — ідея свободи особистості. Вона приходить в Україну з Америки. Це краще, ніж китайський колективізм.
Який оптимальний шлях розвитку України?
— Успіх України — в поміркованій інтеграції з Європою. Слід шукати модель, подібну до тої, що взяла Велика Британія. У неї є з Європейським Союзом багато спільного, але залишається кордон і Британія не збирається замінювати фунт стерлінгів на євро. Це частина Євросоюзу, проте з власним "я", один із фінансових центрів Європи. Україні теж треба інтегруватися, проте лишити оте "я".
Чи є в українців шанси для успішної кар"єри?
— Можливості для самореалізації дуже великі, але такий само й ризик. В Америку сьогодні емігрують ті, хто шукає спокійного та забезпеченого життя. Західна система таке дає. Там існує соціальна інерція, правила гри давно відомі. А в Україні — ні. У США так звана американська мрія — швидке успішне збагачення — стала неактуальною ще в 1950–1960 роках минулого століття. У нас нині цього можна досягти. Ніде немає більш сприятливого для підприємців середовища. Правда, треба бути трохи ковбоєм. Вони ж мали універсальні знання, мобільність, трохи аферизму та велике бажання досягти успіху через наполегливу працю. Саме такі люди сформували Америку 100–200 років тому. Але сьогодні Штати переживають кризу, як колись Римська імперія. Їхнє місце має хтось зайняти. І це може зробити Україна.
2 
1
Коментарі