вівторок, 08 серпня 2006 18:07

Мемуари Білоконя

Білокінь написав мемуари. Не той генерал Білокінь, що обіцяв три дні пити "в разі нашої перемоги" (тепер саме час!) — а інший Білокінь, Сергій, відомий український історик.

"На зламах епохи. Спогади історика" — так зветься ця книжка, яка щойно з"явилася в книгарнях, хоч вийшла дещо раніше. Сергій Білокінь — з наших молодших шістдесятників. Він знав багатьох з них — зокрема, тих, кого вже немає (Аллу Горську, Івана Світличного, Патріарха Володимира).

Про них він пише — як молодший, як уцілілий, і це дає йому право бути часом навіть жорсткішим, аніж були вони. Ось як іноді актуально це звучить — про Світличного: "Прийшла вранці ватага чекістів-оперативників і показала великій людині Світличному якогось свого паршивого ордера, після чого все завалилось і гавкнулось.

Він уже нікуди не поїде й нічого не промовить, бо з того світу важко консолідуватися

Зараз вони їздять у тих самих автобусах, пішли у підприємництво, зберігають пенсії. Він уже нікуди не поїде й нічого не промовить, бо з того світу важко консолідуватися. Хотілося б консолідуватися тут з усіма підряд, хто тільки їде з тобою в одному вагоні метро. Але десь же серед цих людей їде і той конкретний, хто убив Аллочку (Горську. — "ГПУ"). Він ніколи в цьому не признається. Якщо йому тоді було близько сорока, то тепер йому 65. А що — може бути!

Шістдесятники розбрелися різними дорогами. Хто в парламент, а хто нидіє, непотрібний цьому суспільству й навіть небажаний..."

Утім, навіть якби тут не було цієї трохи наївної публіцистики, то книжка все одно варта заглибленого читання. Бо, як пише сам автор, "найцікавіше в тому, що я нині пишу, — те, що знаю лише я один, чого немає в архівах".

Такого — особистого — знання тут багато. Навіть коли йдеться не лише про особисті події, як-от руйнація Києво-Печерської лаври чи сумнозвісні пожежі Київської публічної бібліотеки АН УРСР 1964 та 1968 років. Можливо, Білокінь — неабиякий самолюбець. Він любить Історію в собі — але й себе в Історії. А втім, це лиш додає його мемуарам певного суб"єктивного шарму й цікавості. Бодай би ми всі себе так любили, аби лиш на користь тим, хто читатиме.

Зараз ви читаєте новину «Мемуари Білоконя». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути