Протягом останнього тижня 2016 року світова увага була прикута до цунамі, яке здійняв прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху. Лінії міжнародного зв'язку були перевантажені. Вулицями Тель-Авіва снували машини з державними прапорцями. У коридорах тамтешнього дипломатичного відомства нервували посли.
Переполох спричинила резолюція Ради Безпеки ООН із вимогою до Ізраїлю припинити зведення поселень на палестинських територіях. Колективне рішення сусідів по планеті жодною літерою не суперечило міжнародному праву. В Ізраїлі це розуміли. Усвідомлювали й таке: чим більше їхніх будівель постане на Західному березі річки Йордан та в Східному Єрусалимі, тим складніше буде вирішувати територіальний конфлікт із Палестиною. Однак прем'єр Нетаньяху розцінив резолюцію як недружній акт. Оголосив про перегляд рівня стосунків з ініціаторами документа і всіма, хто його підтримав.
Голосування відбулось у п'ятницю 23 грудня, а вже в ніч на суботу Тель-Авів оприлюднив рішення про відкликання послів із країн — авторів резолюції, скасування запланованих офіційних візитів і всіх програм допомоги. Послів держав, що підтримали "недружній документ", Нетаньяху розпорядився викликати на бесіду й зажадати пояснень з приводу голосування. Йдеться, зокрема, про Китай, Францію, Російську Федерацію, Єгипет, Японію, Нову Зеландію, Уругвай.
Україна також проголосувала не так, як очікував Тель-Авів. Нашого посла насварили, намічений на 27—28 грудня візит до країни прем'єр-міністра Володимира Гройсмана скасували в односторонньому порядку. Робочі контакти знизили до мінімального рівня.
Ізраїль навряд чи сподівався, що Україна підтримає освоєння забраних у сусідів територій — хай і споконвічно своїх. Києву достатньо було утриматись — і скандал би не спалахнув.
Біньямін Нетаньяху дав нам приклад того, як держава та її керівники мають захищати національні інтереси.
За місяць до того в ООН розглядали підготовлений Україною проект резолюції "Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим і місті Севастополь (Україна)". Документ був конче важливим для нас. Адже вперше в ньому Росію назвали державою-окупантом, а Крим — тимчасово окупованою територією. Резолюцію ухвалили, але 23 країни проголосували проти. Україна жодній із них не висловила незадоволення.
Хай задалекими є Ангола, Болівія, Бурунді й Камбоджа з Венесуелою. Хай не зовсім зручно коситися в бік Китаю, Індії та Ірану. Але ж не захотіла побачити окупацію українських земель і наша недавня рідня по "союзу братніх народів" — Білорусь, Вірменія, Казахстан та Узбекистан. Офіційний Київ удав, що не помітив недружніх випадів. Голосу Міністерства закордонних справ країна не почула. Не було навіть колективної, однієї на всіх, дипломатичної ноти. Не кажучи вже про "бесіди в жорсткій формі" з послами цих країн і корегування стосунків, що продемонстрував Нетаньяху. У менш виграшній для себе правовій ситуації.
2 
1
Коментарі