Директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський, 50 років, вважає, що треба радикально переглянути систему соціального захисту.
Як оцінюєте дії уряду з подолання економічної кризи?
— Ухвалений парламентом антикризовий закон є кроком у правильному напрямку. Також позитивним є те, що уряд і Нацбанк звернулися до Міжнародного валютного фонду по позику. Добре, що уряд провів переговори з представниками різних секторів економіки — металургами, будівельниками, банкірами. Бо важливо відчути, як почувається бізнес і як можна відреагувати на його потреби. У свою чергу бізнес зрозумів, у яких умовах працює Кабмін і що від нього можна вимагати. В уряду дуже обмежені можливості реалізувати антикризову політику. Мало грошей. Він не може виділити на стабілізацію, скажімо, 700 мільярдів доларів, як це зробили США.
Які фактори поглиблюють українську кризу?
— Наша криза — це поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників. Згадаймо, наприклад, як бурхливо протягом останніх років розвивалася будівельна галузь. Ясно, що вона була "перегріта". Чим більше споруджували житла, тим вищими ставали ціни на нього. Так само перегрітим був і фінансовий ринок, виробництво будматеріалів. Тому вони падають болючіше й швидше, ніж ті галузі, що розвивалися повільніше. Є й інші фактори — традиційна непрозорість функціонування енергетичного ринку, нереформованість системи соціальних виплат, застій в інституційних реформах.
Зараз можна проводити структурні реформи?
— І уряд, і парламент мають чітко визначити пріоритети: що реально можемо зробити, а чого не можна в принципі. Ясно, що повернення до курсу долара в 5,05 гривні, на якому ґрунтувалася значна частина валютних кредитів населенню, неможливе. І як би не коливалися світові ціни на газ, нам за нього все одно доведеться платити більше. А тарифи на житлово-комунальні послуги мають бути такими, щоб можна було покривати реальні витрати й оновлювати виробничі фонди.
Треба радикально переглянути систему соціального захисту
З другого боку — забезпечити зайнятість можна за рахунок розвитку малого й середнього бізнесу. Бо великі підприємства відновлюватимуться важко. Слід повернутися до запровадження "єдиного вікна" реєстрації суб"єктів підприємницької діяльності і скорочення кількості документів, потрібних для отримання ліцензії.
Тобто треба щодня робити якісь маленькі кроки, які в кінцевому підсумку дадуть суттєвий економічний результат. Чимало країн використовували кризи як шанс для відбудови економіки і проведення реформ. Жодна держава не робила серйозних, болючих й непопулярних реформ тоді, коли перебувала в комфортних умовах.
Яка роль стабілізаційного фонду і позики Міжнародного валютного фонду?
— Позика МВФ — це гроші, які зараховуються на рахунки Національного банку і посилюють золотовалютні резерви держави.
Нині маємо велике негативне сальдо зовнішньої торгівлі. Імпортують в Україну значно більше, ніж експортують. Щоб купувати продукцію за кордоном, українські підприємства мають виходити на ринок і скуповувати валюту.
Але кошти МВФ нам дали не для того, щоб ми їх проїдали. Їх можна використовувати за умови проведення економічних реформ. Я порівняв би позику МВФ із кисневою подушкою, яка дає пацієнтові можливість дихати, доки його оперують.
Були випадки, коли такі позики витрачали, але реформ не проводили. Тоді вони перетворювалися на державний борг, який надто важко повернути за відсутності зростання економіки.
Кошти стабілізаційного фонду використовуватиму на крайні заходи. Наприклад, на підтримку банківської системи або на допомогу при масовому безробітті. Тобто ці гроші уряд зможе оперативно спрямовувати на покриття поточних проблем без рішення парламенту. Бо під час кризи ситуація змінюється досить швидко.
Дешевшають активи українських підприємств. Чи не скупить нас Росія?
— У такі періоди активізується процес злиття й поглинання компаній. Але не думаю, що російський бізнес активно скуповуватиме активи українських підприємств. У нього свої проблеми. До нас придивляються представники інших країн.
Якими 2009 року будуть інфляція, курс долара, зростання економіки?
— Зростання уповільниться на не менш як п"ять відсотків. Інфляція ж унаслідок зниження ділової активності зменшиться до 15 відсотків. Ціни падатимуть, але не внаслідок структурних змін, а через зменшення доходів людей. Відповідно зросте конкуренція за покупця. А курс долара тягтиметься до 10 гривень.
Тимошенко завжди відзначалася популізмом, намаганням збільшити соціальні виплати. Тепер їй доведеться робити жорсткі й непопулярні кроки?
— Є об"єктивні умови, й вона змушена буде в них діяти. У нас щороку додаються пільги населенню, не забезпечені рівнем розвитку економіки. А, скажімо, повернення вкладів колишнього Ощадбанку СРСР не має раціонального економічного підґрунтя. Це суто політична акція.
З другого боку, пільги закріплені законодавчо. Були спроби їх обмежити, але Конституційний суд щоразу поновлював.
Треба радикально переглянути систему соціального захисту. Усі пільги слід розділити на три групи. Потрібно скасувати ті, яких ми не здатні реалізувати і яких є економічно недоцільними. Інші пільги можна реструктуризувати чи відкласти до кращих часів. А зараз зберегти треба тільки пільги для найменш забезпечених.
Політична нестабільність може завадити подоланню кризи?
— Вона є головною перешкодою для бізнесу. Бо унеможливлює швидке ухвалення необхідних рішень, забирає час і сили для вирішення проблем. Це фактично деградація держави як інструменту, який виробляє і реалізує відповідну політику.
Можна ухвалити правильні заходи і зробити блискучі розрахунки, але вони залишаться на папері, якщо не буде кому виконувати їх з верху до низу. Бо можновладці думатимуть не про те, як подолати кризу, а про майбутні вибори.
4 
1
Коментарі