Нинішня політична криза в Україні — прояв подальшого розпаду пострадянської системи. Ця система нежиттєздатна, оскільки суперечить законам природи.
Наш політичний устрій не передбачає персональної відповідальності керівників за плоди свого правління. Конституція не містить сформульованої державної мети. Держава не має жодного незалежного контролюючого органу — всі вони призначаються тими, кого повинні контролювати. В результаті владна верхівка неефективна, неконтрольована й безкарна, народ відчужений від влади.
Нічні домовленості 27 травня між Ющенком, Януковичем і Морозом не вирішують означені вище проблеми, тому протистояння триватиме. Політики, за звичкою, шукатимуть способи, як обійти ці домовленості й обдурити всіх інших. Примусити їх виконувати свої обіцянки можуть лише снайпери.
Проте є певні позитиви. Оскільки олігархічні клани зчепилися між собою в боротьбі за "державний пиріг", то народ об"єктивно має більшу свободу. Сьогодні Україна де-факто є чи не найвільнішою країною світу.
Продовжується делегітимізація влади та її деміфологізація. В народу зростає усвідомлення, що існуюча владна верхівка — це тимчасові квартиранти, які живуть лише своїми споживацькими інтересами. Це спонукає українців облишити сподівання на нинішніх політиків, натомість об"єднуватися й покладатися на власні сили.
5 
1
Коментарі