Америка лягла на операційний стіл. Вирішила позбутися в організмі чужорідного тіла і переналаштувати свою міжнародну життєдіяльність. Що стане підсумком цієї операції, не знають і самі хірурги. Але очевидно одне: і колективний Захід, і світовий порядок, які тримаються на Америці, зазнають істотних змін. І вони загрожують зруйнувати Росію.
Американський Конгрес за допомогою санкцій вирішив відповісти на тяжіння Дональда Трампа до Росії і покарати Москву за втручання у внутрішні справи США й брудну гру на світовій сцені.
Санкції оглушливого масштабу є показником повороту Америки в своїй зовнішній і внутрішній політиці. "Російський фактор", який зробив Трампа загрозою національній безпеці США, виявився поштовхом до того, що рано чи пізно мало статися. Політична Америка була незадоволена, як Білий дім відповідав на зовнішні виклики вже за часів Обами. Захопленість Трампа Кремлем зробила неминучим рішення Конгресу обмежити вплив президента на зовнішню політику і нацбезпеку США. Він втратив можливість самостійно визначати політику стосовно Росії.
Ідеться про консенсус двох головних американських партій щодо необхідності відповіді країні, яка зазіхнула на конституційні основи США. "Російський фактор" має шанси надовго перетворитись на засіб об'єднання американської еліти й зміцнення військово-промислового комплексу. І навіть після відходу Трампа з Білого дому "токсичність" Росії визначатиме вектор американської зовнішньої політики. Епоха м'якотілості і прагнення не дратувати Кремль іде в минуле.
Позбавлення президента права скасовувати санкції обмежує механізм несилової політики і здатності до міжнародних компромісів. Так Білий дім уже не може обміняти санкції на угоду з Кремлем. В останнього більше немає підстав для надій на торг із Вашингтоном. Яка вже тепер "Ялта-2" і поділ сфер впливу? Відтак збільшується загроза застосування силових способів політики з обох сторін.
Європа не чинитиме опір американській ковзанці.
Голова Єврокомісії Жан-Клод Юнкер може обурюватися американськими санкціями скільки завгодно — але все даремно. Європа бурчить, бо хоче зберегти претензію на самостійність і захистити свій бізнес у Росії. І канцлер Німеччини Анґела Меркель, і президент Франції Еммануель Макрон спробують зіграти на антиамериканських емоціях своїх співгромадян — але не переборщуючи. На практиці європейці муситимуть шукати єдину з Вашингтоном лінію поведінки стосовно Москви.
У Росії обговорюють, чим відповісти американцям. Тим часом, є серйозніше питання. Це включення Росії до списку країн-вигнанців разом з Іраном і Північною Кореєю. Штати приступають до перебудови своєї системи національної безпеки. А це означає повернення до іржавіючого механізму стримування і відплати.
Нинішній американський список санкцій є кроком на шляху вилучення Росії з процесу світової глобалізації. А це означає: російська система, яка десятиліттями виживала за рахунок антизахідної мобілізації і використання західних ресурсів, втрачає можливість отримувати ці ресурси при повній нездатності компенсувати їх власними. Є підстави для висновку: спроба втручання в американські вибори після анексії Криму є другою стратегічною помилкою Кремля.
Довколакремлівська суперечка про те, як насолити американцям, говорить про безвихідь.
Російська симетрична відповідь США виглядає як жалюгідний писк, адже Америка від Росії не залежить, навіть не відчує укусу.
Чи означає це неминучість зіткнення Росії із Заходом? Останній продемонстрував: силового протистояння він не бажає, але готовий до повільного стискання економічного зашморгу. Причому так, щоб не викликати в Росії обвалу: не заганяти ведмедя в гетто — він там стає небезпечніший. Вести з ним обмежений діалог.
Але змінилося багато — Росія стає реальним викликом для ліберальних демократій. А якщо раптом Москва зважиться на зіткнення — це буде державне самогубство.
Росії вкотре доводиться платити за ненавмисні наслідки своїх дій: хотіли одного, а отримали зовсім інше. Вже платить за Крим. За ілюзії щодо Трампа і за незграбні дії, які дозволили створити в США "російський фактор", доведеться заплатити ще дорожче.
2 
1
Коментарі