"Частково агросектор, роздрібна торгівля, харчова і легка промисловість — ці галузі поки що не монополізовані. Але коли нова влада реалізує анонсовану земельну реформу, на агропромисловий сектор чекатиме та сама доля, що й титанову промисловість і нафтопереробку, — каже заступник голови "Фронту змін" Андрій Пишний, 36 років.
Приклад полтавської компанії "Лівела" — це історія про те, як за допомогою 400 доларів інвестицій стають мільярдерами. Торік вона ввезла в Україну 1,8 мільйона тонн нафтопродуктів без сплати мита, податку на додану вартість й інших зборів. Тільки прямі збитки держбюджету від діяльності "Лівели" я оцінюю до 8 мільярдів гривень. А бюджет був недовиконаний на 15 мільярдів.
Щоб провернути таку оборудку, скористалися законом "Про захист іноземних інвестицій". Він дозволяв спільним підприємствам ввозити нафтопродукти без оподаткування. Закон втратив чинність 2003-го, але компанія попросила Автозаводський райсуд Кременчука на Полтавщині відновити дію пільг. Суд ухвалив рішення на її користь. Митниця і податкова теж подали до суду, але у травні 2010-го раптово відмовилися від позовів. Й у серпні "Лівела" ввозить майже 90 тисяч тонн, у вересні — 300 тисяч, у жовтні — 400 тисяч. У ці місяці загальне споживання пального в країні сягало 900 тисяч тонн.
У цієї схеми є покровителі у вищих ешелонах влади. Бо заробляти мільярди на держбюджеті можна, якщо контролюєш тих, хто може завадити це робити.
Антимонопольний комітет порушив справу за статтею "ненадання інформації". Це сталося після того, як компанія зникла з однокімнатного офісу в Полтаві: вивезла вазони з квітами, комп'ютери відключила, забрала 5 мільярдів гривень з бюджету, і ми її не бачимо. У парламенті справою "Лівели" опікується тимчасова слідча комісія. Арсеній Яценюк запропонував перевірити діяльність двох десятків дочірніх структур компанії, бо завтра з'являться "Лівела-2" чи "Лівела-3", які тягтимуть через дірку в кордоні не тільки нафту, а й продукти харчування і будь-що інше.
Корупція стала одним із найприбутковіших занять. Третина коштів від державних закупівель лягають у кишені тих, хто ними керує. Подивіться, як витрачають гроші на Євро-2012. Закупівля матеріалів в одного учасника тендера — на сотні мільйонів. Хіба це не монополізація?
Або компанія "Хліб-інвестбуд", яка придбала більшість експортних квот. Вона завезла китайську гречку, від якої відмовляються наші споживачі. Уряд каже, що закупить її у держрезерв. Отже, їстимуть її солдати, ув'язнені, хворі.
В українських умовах монополізація — біда подвійна, бо на неї накладаються корупційні апетити. Від цього потерпають звичайні українці. Але якщо ми обираємо депутатами власників заводів, пароплавів і бізнес-інтересів, то чому тоді дивуємося? Перебуваючи у владі, вони й надалі матимуть бізнес, тільки ще й за рахунок бюджету.
3 
1
Коментарі