За суперечкою Китаю та Японії через групу невеликих островів у Східнокитайському морі криється боротьба країн за панування в Азії. Так вважає завідувач відділу Далекого Сходу Інституту сходознавства ім. Кримського 40-річний Віктор Кіктенко.
— Можна говорити про кілька причин конфлікту, — каже. — По-перше, внутрішня політика Китаю. На жовтень запланований з'їзд тамтешньої комуністичної партії, на якому обиратимуть голову. Майже немає внутрішньої інформації про передвиборну ситуацію. Там закрита радянська модель. За чутками, розгорілася боротьба між консервативною неомаоїстською групою й реформаторами. На антияпонських мітингах на плакатах багато гасел із зображенням Мао Цзедуна. Є нахил у бік консерваторів. Останні кілька років у країні зростає вплив націоналізму під прикриттям червоного кольору. Конфлікт між Китаєм і Японією вигідний консервативним політикам.
По-друге, між Пекіном і Токіо точиться одвічна боротьба за об'єднання регіону. Китай хоче домінувати. Головний конкурент у тих краях — Японія. Не лише у політичній та економічній сфері, а й у стратегії, модернізації. Країна Вранішнього Сонця — перша азійська держава, що пройшла шлях модернізації.
Третя причина — енергетика. У шельфі островів є поклади нафти й газу. Для Китаю це найважливіше. Він залежний від енергоносіїв і продовольства.
Які можливі економічні наслідки зіткнення країн?
— Японські компанії йдуть із Китаю. Але бізнесмени заявляють, що сподіваються повернутися. Ринок Піднебесної — колосальний ресурс для світу. На ньому зав'язані майже всі. Японія також зацікавлена в китайському ринку. Ніхто не ризикне серйозно сперечатися з Китаєм.
Хто більше втрачає від затягування конфлікту?
— Китай уже не потребує інвестицій із-за кордону. Це не так, як було 30 років тому. В Піднебесній активно розвивається внутрішній ринок. Країна успішно функціонує в умовах світової кризи. Тому й не переживає, на відміну від Японії. А там кризова ситуація. Їй треба ринки. Щодо китайської економіки є дві полярні думки. Одні економісти вважають, що її чекає та ж доля, що й японську. Успіх зведеться нанівець, і становище ніколи вже не покращиться. На думку інших, залучення у глобальні процеси дає Китаю колосальні можливості, робить його стабільним. Він усім потрібен, бо є другою економікою світу. Життя покаже, хто правий.
Чи здатний хтось піти на ірраціональні рішення?
— Так, Китай. Кілька років тому він провів випробування — балістичною ракетою збив супутник у космосі. Це був грандіозний скандал. Ні США, ні Радянський Союз собі такого не дозволяли. Розуміли, що це призводить до появи на орбіті космічного сміття, а воно є загрозою для польотів. Китайці вирішили, що можуть не думати про наслідки. У китайській історії вистачає прикладів, коли вони спершу робили, потім думали.
Наскільки далеко може зайти протистояння?
— Японія та Китай лякатимуть одне одного гарматами. Може дійти до локального збройного конфлікту. Історія свідчить, що Піднебесна не любить погрожувати чи попереджати. Китайська армія модернізована, переозброєна, велика. І всі воєнні конфлікти закінчувалися невдачею для Пекіна. Остання була із В'єтнамом у 1970-х. В'єтнамці перемогли. Китайцям бракує воєнного досвіду. Вони мають техніку, але не вміють воювати. Натомість у Японії є досвід перемог. Але з її боку провокацій не буде. Лише відповіді на китайські дії. Країна Вранішнього Сонця намагатиметься зберегти обличчя. До війни не дійде.
2 
1
Коментарі