Останні вибори президента вкотре підтвердили вразливість електорату щодо маніпуляцій політтехнологів, тобто професійних шахраїв. Люди, які під час Майдану хотіли одного, вже через три місяці проголосували за протилежне. Це починає напружувати. Вчора вони обрали Януковича, сьогодні — олігарха, завтра підтримають якогось інопланетянина.
Тож усе частіше доводиться чути: з цією виборчою системою треба щось робити. Вибори мають забезпечувати висування найкращих, інакше вони не потрібні. Точно установлено: люди можуть компетентно оцінити тільки тих, із ким разом займаються продуктивною працею. Не просто особисто знайомі — наприклад, час від часу випивають у компанії, — а роблять щось корисне й досягають позитивних результатів. Звідси висновок: нинішні прямі вибори потрібно замінити багаторівневим делегуванням.
Як цього досягнути? Треба згадати український козацький звичай. Згідно з ним, місцеві громади висувають сотників, сотники зі свого середовища — полковників, полковники — кошових, кошові — гетьмана. На кожному рівні всі знають один одного і добре бачать, хто чого вартий. Причому вага голосу кожного сотника, полковника й кошового визначається кількістю людей, які делегували їм свою владу. За такого підходу зникає небезпека того, що між громадянином і делегатом всунуться посередники-шахраї, а до органів влади просочаться паразити або ворожа агентура.
Проте правильна виборча схема — це тільки одна половина справи. Друга половина визначається якістю виборців. Для її підвищення різні народи в різні часи використовували вікові, майнові, статеві, соціальні чи інші обмеження. А які найкраще підходять сучасній Україні?
По-перше, що простіша система добору компетентних виборців, то краще — інакше потонемо в морі фіктивних довідок і варіантів підкупу.
По-друге, виборчий ценз має відповідати поточним життєвим реаліям і сприяти розвитку суспільства. А реалії такі, що на наших очах аморфний український етнос перетворюється на структуровану націю. Війна з Росією стала каталізатором. Як гриби після дощу, виникають мілітарні структури: Національна гвардія, добровольчі батальйони, територіальна самооборона, народні дружини, партизанські загони. Вони мають легальну зброю і більш-менш узаконені. Їхнім оснащенням, забезпеченням одягом і продовольством займаються сотні фондів та ініціативних груп. Бойовий вишкіл здійснюють Українська резервна армія, Київський легіон, Українська асоціація власників зброї, місцеві громадські організації та ініціативи. Усе це відбувається на тлі небаченого спалаху інформаційної, мистецької, інтелектуальної, творчої активності народу.
Формування нових силових структур у нормальній державі займає не менше року. Те, що в Україні перший етап пройшов за неповні два місяці — вже фантастика. Вибуховий процес націотворення відбувається завдяки ослабленню корумпованої державної машини. Влада, неспроможна опиратися народним ініціативам, змушена їх легалізувати. Поки політики лише починають обережно натякати на "швейцарську модель", українці вже заклали основи власної "козацької моделі" — сучаснішої та ефективнішої.
Це дає підказку щодо простого критерію компетентного виборця. Щоб делегувати владу, треба бути її носієм. Таким носієм влади є людина, яка спроможна приймати відповідальні рішення і захищати їх. Тобто, в нинішніх умовах це — власник легальної вогнепальної зброї. Він однозначно має право обирати і бути обраним, бо:
– спроможний захистити свої рішення;
– соціально зрілий і психічно здоровий — інакше не отримає дозвіл на зброю;
– економічно спроможний, адже придбання зброї вимагає певного матеріального рівня.
Такий підхід до обрання найкращих відповідає українській козацькій традиції та поточній ситуації воєнної загрози. Яка може тривати протягом десятиліть.
Тепер в Україні налічують лише 2 млн власників легальної зброї. Цього недостатньо, бо коло виборців занадто обмежене. Як його розширити? Перше: просувати культуру вогнепальної зброї як базовий чинник державної безпеки. Друге: дозволити короткоствольну зброю — пістолети й револьвери. Третє: знизити ціну на зброю та набої, адже нині на цьому відверто спекулюють. Четверте: різко спростити процедуру реєстрації. Все інше — виробництво, продаж, обслуговування, навчання, тренування — забезпечить ринок.
Швидка реалізація народних ініціатив, які ще вчора видавалися неможливими, заохочує активних громадян до творення нової виборчої системи — на основі багаторівневого делегування і стрімкого підвищення компетентності виборців. Це буде переходом до держави нового типу.
Є три головні типи державного устрою, що мають тенденцію чергуватися. Новий цикл започатковує аристократія — влада найкращих. Після неї приходить демократія — влада всіх. Її змінює охлократія — влада гірших, буквально "влада натовпу". Після її краху знову настає черга аристократії. Режим Януковича був апофеозом охлократії, після Майдану почався її розпад. На зміну приходить аристократичний устрій, а ознакою шляхетної людини завжди було володіння зброєю.
5 
1
Коментарі