Є у вітчизняних політиків декілька відпрацьованих і практично безвідмовних прийомів, завдяки яким у потрібний момент увага суспільства перемикається із насправді важливих проблем на такі, які вирішити неможливо. Зате говорити про них можна скільки завгодно.
Щойно в парламенті чи уряді назріває криза, як хтось зненацька піднімає питання, наприклад, про статус російської мови. Дискусія одразу ж переходить у площину емоцій і взаємних звинувачень, а насправді важливі проблеми відходять на задній план. Що й було потрібно.
Такий самий прийом було застосовано минулого тижня в українському футболі. Зробив це президент "Шахтаря" Ринат Ахметов, який нині є народним депутатом від Партії регіонів. Нагадаю, що з ініціативи того самого Ахметова в середині листопада почався наступ на позиції президента Федерації футболу Григорія Суркіса. Президент "Шахтаря" звинуватив його у суміщенні посад керівника федерації та власника клубу "Динамо", а віце-президент "Шахтаря" Борис Колесніков (теж депутат від "Регіонів") відкрито назвав Суркіса корупціонером і закликав змістити його з посади президента ФФУ.
Футбольні реформи зависли у повітрі
Відразу ж пішла злива інтерв"ю і коментарів у пресі й на телебаченні, обидві сторони конфлікту захищали свою честь і гідність. Словом, почалася справжня пропагандистська війна. Війна за владу в українському футболі.
І тут раптом Ринат Ахметов заявляє про бажання організувати спільний чемпіонат України і Росії з футболу. Заява ця з точки зору футбольного права абсолютно безглузда і ніяких наслідків мати не може. З таким же успіхом можна виступати за проведення міжпланетного футбольного чемпіонату. Але справу зроблено. Народ кинувся на повному серйозі обговорювати і коментувати "ініціативу" Ахметова. Що й було потрібно. Тому що за словами про міфічний чемпіонат приховалося інше. Те, що Ахметов насправді не має принципових претензій до Суркіса і не проти, щоб той і далі працював президентом ФФУ.
Тема реформ в українському футболі, яка мала бути обговорена на зустрічі власників українських футбольних клубів 24 листопада, теж кудись зникла. І зустрічі ніякої не було. Футбольні реформи разом із образливими звинуваченнями зависли у повітрі і поступово в ньому розчинилися.
Не до того тепер. Треба українсько-російський чемпіонат обговорювати. Підтримувати й заперечувати те, чого не може бути ніколи. Аби за цими розмовами, так само як за дискусіями про російську мову, приховати справжні проблеми. Проблеми ці, "з"їхавши" з теми для публічної і відкритої дискусії, Ринат Ахметов і його опоненти вирішуватимуть в іншому, вже не публічному режимі. Звісно, що і про корупцію в нашому футболі вже ніхто не говоритиме. Немає вже такої теми.














Коментарі