Теперішні візити європейських політиків до України відбуваються для того, щоб схилити керівництво держави до виконання зобов'язань перед Європейським Союзом, каже депутат Європарламенту від Польщі Павел Коваль, 36 років.
— У Середньовіччі, щоб отримати Магдебурзьке право, місто мусило відповідати певним критеріям — ратуша в центрі, довкола неї — ринок-площа, далі у суворому порядку — вулиці з чітко прописаними цехами, будинками тощо. Так само сьогодні з Україною. Треба розуміти євроінтеграцію як конкретне рішення. Воно введе Україну в коло спільних європейських цінностей, розвитку, стандартів.
Що ви зрозуміли з останніх зустрічей з українськими політиками?
— Є порозуміння щодо Євросоюзу. Політики Партії регіонів говорять те саме, що й політики з БЮТу. Я б сказав, що "регіонали" висловлюють навіть менше сумнівів. Прикро, що потім спливає наступна тема: "Найкраще — добре жити з усіма, і з Європою, і з Росією". Я це розумію, бо таке ставлення мали й багато поляків. Але якщо депутату з Лондона сказати, що українцям дуже важливо бути трохи на Заході, трохи на Сході, він нічого не зрозуміє. Це гарно звучить, але хибно. Треба зробити принциповий вибір, навіть якщо це образить одну зі сторін.
Що ви кажете західним європейцям, коли вони наголошують на внутрішніх українських проблемах?
— Прошу їх не зважати на українську владу й поглянути на українське суспільство. Поїхати до Львова, Києва, подивитися в очі молодим людям, які не пам'ятають Радянського Союзу. Вони не заслуговують на життя в якійсь сірій зоні. Вони народилися в Європі та мають право жити у цьому цивілізаційному просторі. Якщо влада погана — треба її реформувати. Якщо потрібні гарантії її реформування, то є лиш одна така — реальна участь України в Європейському Союзі.
Західні політики готові визнати, що Україна колись приєднається до ЄС?
— Деякі з них перебувають під впливом русофільства і некритично сприймають усе, що кажуть у Москві. Також відіграють роль інтереси політиків окремих країн. Скажімо, Німеччина платить найбільший відсоток до бюджету ЄС, і її громадяни не готові до нових витрат. Німецькі політики не хочуть програти вибори всередині країни через чергове розширення ЄС.
Слово "розширення" для тих же німців чи французів означає не лише Україну, а насамперед Туреччину. Якось пили горілку з одним дуже впливовим радником німецького МЗС. Я питаю: "Ти що, взагалі проти України? Вона колись вступить до ЄС?". Він дуже характерно відповів: "Україна — колись так. А от Туреччина — ніколи". Вони бояться зміни теперішнього балансу сил у Європі.
Що найбільше шкодить іміджу України?
— Пліткарство політиків. Я колись привіз одного важливого європейського політика до Києва на зустріч із не менш важливим українським політиком. І перше, що європеєць почув від українця, — що тут усі вибори сфальшовані. Ми вийшли з кабінету, мій приятель каже: "Слухай, що ти мені розповідав? Ось чоловік запевняє, що тут усе фальшують". Я відповідаю, що це звичай — увесь час нарікати. Аж тут асистентка того політика, українка, долучається: "Це так, тут усе фальшують". Такого не утнув би жоден росіянин чи німець. Вони думають над тим, які наслідки може мати їхнє слово. Як його можуть використати в антипропаганді.
Ви запевняєте, що Угода про асоціацію з ЄС для України — найдосконаліший документ. Як ви це розумієте?
— Україна береться узгодити 60 відсотків свого законодавства з європейським. Ідеться насамперед про економічні закони, акти щодо судочинства, прав людини. Польща не мала такої широкої Угоди про асоціацію. Наш документ підписали наприкінці 1991 року, чинності він набрав 1994-го, і це був не найкращий час для польської економіки. Перемовини про офіційну заявку на вступ до ЄС Польща розпочала 1997-го, коли рушив процес синхронізації законів.
З Україною буде інакше, бо Угода про асоціацію передбачає синхронізацію законодавства. А коли ви вступатимете до ЄС, більшість завдань уже будуть виконані як наслідок асоціації.
Що отримає від асоціації простий українець?
— Перше: без проблем в'їжджати до Європи — подорожувати, починати власний бізнес. Друге: апелювати до всього європейського законодавства. Третє: обиратися до Європарламенту, якщо Угода про асоціацію приведе Україну до вступу.
Звісно, від самої Угоди харчі завтра не подешевшають. Принаймні у Польщі продукти спочатку не витримували конкуренції з європейськими. Але поволі піднімалися стандарти, внаслідок конкуренції впали ціни.
2 
1
Коментарі
3