Країна-агресор — це завжди проблема для світу. Країна-терорист — проблема подвійна. А коли вона є ще й постійним членом Ради Безпеки ООН — світ опиняється на краю катастрофи.
Такою проблемою стала Московія. Протягом останнього десятиліття вона розв'язала або спровокувала цілу низку військових конфліктів. Підконтрольні їй терористичні рухи та режими чинять у регіонах свавілля і ядерний шантаж. На Європу й США одна за одною накочуються кібератаки, що не лише підривають фінансову систему, а й руйнують основи західних демократій.
Світ обурюється, скликає чергові й позачергові Генеральні Асамблеї. А вдіяти нічого не може. Усі її рішення за статутом носять суто рекомендаційний характер. Лише Рада Безпеки ООН здатна реально вплинути на ситуацію.
Здатна, але не може. Бо РФ є постійним членом Радбезу, має право вето й цинічно його використовує.
Звертатися до совісті московітів марно. Позбавити законного права на вето — неможливо. Все. Глухий кут.
Вивести ситуацію з нього може Україна.
Для вступу потрібна заява. Байдуже — у дворовий комітет, школу, інститут чи партійне об'єднання. Потрібна вона й для членства в ООН.
Російська Федерація такої заяви не писала. Просто домовилася з усіма республіками колишнього Радянського Союзу (точніше — з дев'ятьма) й оголосила себе з їхньої згоди правонаступницею СРСР. Пообіцяла виконувати всі зобов'язання колись спільної держави. Домовленості зафіксували в договорі від 4 грудня 1991 року. Як правонаступник СРСР, московіти підписували й Біловезькі угоди.
І от на цій сумнівній із погляду міжнародної юриспруденції підставі — на основі консенсусу країн колишнього СРСР, з яких лише Україна та Білорусь були членами ООН — РФ ввели до складу організації. І не лише в ООН, а й до її Ради Безпеки з правом вирішального голосу.
Організація об'єднаних націй погодилася з таким рішенням. Спрацював страх. СРСР був ядерною державою. Після його розпаду міжнародна спільнота вирішила за краще мати справу з однією країною, що відповідатиме за страшну зброю.
Сумнівність такого входження до керівного органу ООН була очевидна з самого початку. Проте для виправлення ситуації потрібні були юридичні підстави. Вони з'явилися тільки зараз.
Американські юристи ставлять під сумнів законність перебування РФ у складі Радбезу, пише ізраїльський політичний експерт Соломон Манн. Обговорюють варіант, що буде, якщо Україна подасть на розгляд Генеральної Асамблеї вимогу денонсувати угоду про правонаступництво Росії. Підстава — порушення Біловезьких угод, що виявилися у нападі РФ на Україну з анексією Криму.
Чому це маємо зробити саме ми, а не Грузія, на яку напали раніше? Бо тоді обійшлося без юридичного оформлення наслідків військової агресії. У випадку з Україною РФ не лише відколола Крим від сусідньої держави, а й приєднала його до своїх територій. Ще більшою дурістю було скасовувати заднім числом рішення органу влади СРСР про передачу Криму Україні.
Цими діями законодавчий орган влади РФ де-факто підтвердив порушення нею правонаступництва стосовно СРСР.
Тепер, на думку міжнародних експертів, Генасамблея має всі юридичні підстави за позовом України скасувати правонаступництво. Це автоматично позбавить агресора членства не лише в Радбезі, а й в ООН. Московітам доведеться проходити процедуру вступу на загальних підставах. І не заднім числом, а сьогодні.
Чому РФ не зможе заблокувати таке рішення?
По-перше, воно не потребує затвердження Радою Безпеки. А по-друге, згода московітів у цьому випадку не потрібна — питання про кооптацію вирішувалося без участі РФ. Вона 1991 року не була членом ООН.
Звичайно, перш ніж почати цей наступ на Московію, Україні необхідно усе добре зважити. І заручитися підтримкою провідних країн світу.
3 
1
Коментарі