Вибори до Верховної Ради наступного скликання відбудуться за змішаною системою — 225 депутатів обиратимемо за партійними списками, ще стільки — у мажоритарних округах.
Політичні партії долатимуть 5-відсотковий бар'єр голосів виборців. Блоки політичних партій на виборах не змагатимуться. Кандидат у нардепи може висуватися одночасно за списком політичної партії та в одномандатному окрузі. З бюлетеня усунули графу "проти всіх".
— На всіх етапах, від висунення кандидатів до визнання результатів виборів і діяльності нових депутатів, новий закон максимально зменшує відповідальність політиків перед громадянами, — говорить директор Міжнародного інституту демократії Сергій Таран, 41 рік. — Обіцяли запровадити голосування за відкритими партійними списками — не виконали. Процедури відкликання депутата, обраного в мажоритарному окрузі, теж нема. У країнах, де потрібен компроміс у суспільстві, кандидати можуть змінити своє місце у списку залежно від побажань виборців. Так роблять у Швейцарії, Бельгії. У нас — жодного механізму впливу людей на політиків, які до виборів обіцятимуть одне, а потім робитимуть зовсім інше. Парламент знову буде "фабрикою тушок". Куди повіє політичний вітер, туди й переметнуться.
Чому нардепи повернулися до змішаної системи?
— Бо це єдиний спосіб для теперішньої влади виграти вибори. Якби вони пройшли за старою, пропорційною системою, Партія регіонів утратила би більшість. А зараз вони створили такі умови, що кандидати в мажоритарних округах можуть агітувати за себе навіть під опозиційними гаслами. Усе одно потім їх перетягнуть у вигідну для влади більшість.
Дуже мало шансів, що відбудеться оновлення складу Верховної Ради за рахунок мажоритарки. Побачимо у парламенті не просто старі обличчя, а й навіть ті, що їх уже почали забувати. Бізнесменів, людей, на яких у влади є не одна папка компромату. Учитель, лікар чи лідер місцевої громадської організації виграти вибори не зможе.
Кожні вибори парламенту відбуваються за новим законом. Нинішній і влада, і парламентська опозиція називають найкращим. Чи так це?
— Закон поєднав недоліки всіх систем, які ми вже випробували. У ньому є малопоширена в демократичних країнах норма: кандидат може балотуватися в парламент і за партійним списком, і в мажоритарному окрузі. Не "або — або", а "і — і", одночасно. Ситуація: по мажоритарці кандидат фінішував шостим, однак став народним депутатом за закритим партійним списком.
У закон закладений механізм, який дозволяє мажоритарнику перемогти навіть за незначної підтримки. Така ж схема дозволила переобратися столичним головою Леонідові Черновецькому: йде один кандидат із рейтингом 15 відсотків, і висуваються багато інших, які ділять між собою решту 85.
Що отримає суспільство від збільшення прохідного бар'єру для партій?
— Ми матимемо забальзамовану політичну систему, в яку не пустять нові сили. Законопроект підтримали і провладні фракції, й опозиційні. Обидві втратили зв'язок із людьми. Забули, що основна проблема українського суспільства — відсутність довіри до політичного класу. Усе було зроблено за завісою.
Зараз опозиційній партії, щоби подолати 5-відсотковий бар'єр, треба набирати реально 7 відсотків. Бо один-два можуть "украсти", як у нас роблять із часів Кучми.
У чому суть торгу між владою та опозицією при ухваленні закону?
— Влада намалювала опозиції ілюзію: можуть бути відносно чесні вибори за пропорційною системою. До неї буде прикута увага міжнародних спостерігачів, громадськості, проводитимуться екзит-поли. Натомість Партія регіонів здобула виключне право робити що заманеться в мажоритарних округах. Тобто опозиція заздалегідь погодилася з тим, що в новій Верховній Раді вона буде в меншості.
Парламентська більшість сформується з партії влади й мажоритарників. Люди можуть думати одне, когось підтримувати, комусь не довіряти, але це не матиме значення. Буде, як за президентства Леоніда Кучми. На виборах 2002 року його партія отримала близько 10 відсотків мандатів за пропорційною системою, але сформувала більшість.
А може, торг був навколо долі Юлії Тимошенко?
— Торг мав би бути ширший — щоб у суспільстві не було політичних в'язнів. Того ж Юрія Луценка, наприклад.
Кому буде вигідна відсутність графи "проти всіх"?
— Вилучення цієї норми відображає страх політичного класу побачити, що є велика недовіра до всіх. Але це може бути на руку опозиції. Частина тих, хто проти всіх, не підуть на вибори. А хто піде, навряд чи віддасть свій голос владі.
3 
1
Коментарі
2