2017 року Росія витратить увесь свій Резервний фонд — такий прогноз експертів впливової британської агенції "Рейтер". Передбачення економістів Світового банку ще сумніше — уряд РФ витратить останні долари Резервного фонду країни вже до кінця 2016-го. Нагадаю, що на момент вторгнення російських "зелених чоловічків" до Криму в березні позаторік Резервний фонд РФ становив астрономічну суму $90 млрд. Проїсти $90 млрд за два з гаком роки треба вміти. І це, певно, ще не фінал.
Проаналізуємо причини, наслідки та дії тих, хто має безпосередній стосунок до запровадження й продовження санкцій щодо країни-агресора. Адже якщо санкції продовжують уже понад два роки, значить, хтось над цим наполегливо працює. І не лише Євросоюз і США, а й Україна.
16 липня 2014-го санкції проти РФ у відповідь на окупацію Криму запровадив уряд США. Під їхню дію потрапила низка компаній російського військово-промислового комплексу та нафтового сектора.
Вже наступного дня, 17 липня, власні санкції проти РФ запровадив Європейський Союз. Лише за добу основний індикатор фондового ринку Росії індекс РТС упав на понад 3,5%. Для РТС це було крахом. Економічний тиск на РФ посилила катастрофа 17 липня 2014-го, коли російський "Бук" збив малайзійський "Боїнг" над окупованим терористами Торезом. Тоді загинули 298 пасажирів літака. Росія і досі намагається довести, що стосунку до цієї трагедії не мала. Але переконати ЄС їй не вдалося. 25 липня той запровадив персональні санкції проти російських силовиків — голови ФСБ Олександра Бортнікова, секретаря Ради нацбезпеки Миколи Патрушева, екс-спікера Держдуми Бориса Гризлова, глави Чечні Рамзана Кадирова, інших "яструбів" в оточенні Володимира Путіна.
У вересні 2014 року Євросоюз заборонив кредитування найбільших російських компаній — "Роснефти", "Транснефти", "Газпромнефти". Також чиновники ЄС заборонили позичати гроші найбільшим банкам РФ — "Сбербанку", ВТБ, "Газпромбанку", "Россельхозбанку". Дія цієї заборони продовжена до січня 2017-го.
У новорічному "блакитному вогнику" 2015-го на російському ТБ Йосип Кобзон, Олег Газманов і Валерія під оплески Ані Лорак виконали жартівливу пісеньку про санкції: "А для песен, для улыбок и оваций никаких границ не нужно и не санкций". Однак оптимізм, шампанське та овації закінчилися дуже швидко. Торік у серпні Йосипу Кобзону потрібно було летіти до "санкційної" Італії лікувати рак простати. Медичну візу для шанувальника терористів ДНР у тамтешнього прем'єр-міністра просив особисто Путін. Звісно, ну не лікуватися ж Кобзону в "процвітаючій" Росії. Для хворого 78-річного артиста чуйні італійці зробили виняток. Газманову та Валерії пощастило менше. Ані звичної Юрмали, ані концертів для радянських емігрантів в Німеччині чи США вони більше не мають. Жарти закінчилися навесні 2014-го.
За інформацією Сергія Глазьєва, радника господаря Кремля, загальні збитки Росії лише станом на березень 2016-го, тобто за два "санкційні" роки, становили $250 млрд.
Торік у травні колишній перший заступник голови "Центробанку РФ" Сергій Алєксашенко, який нині переховується від російської влади в США, заявив: щороку через санкції Росія втрачає 5% свого валового внутрішнього продукту. Це — до $70 млрд.
Не знаю, які аргументи використовував Петро Порошенко під час переговорів, приміром, із Франсуа Оландом. Але європейські лідери, попри збитки, які за даними економістів становитимуть 100 млрд євро, підтримують Україну проти агресора Росії.
Позиція Євросоюзу залишається непоступливою: РФ має забиратися з Донбасу та деокупувати Крим. 1 липня Рада ЄС подовжила економічні санкції проти Росії до 31 січня 2017-го. Цінності дорожчі за гроші. Не допомогла росіянам ані масована проплачена піар-кампанія в європейських ЗМІ, ані фінансування цілих тамтешніх партій та окремих політиків, що стали наполегливими борцями із санкціями.
Питання: чи була б Європа настільки солідарна з Україною, якби не послідовна та виважена позиція самої України? Ризикну припустити, що в поєдинку за зняття санкцій ключовою поразкою для Володимира Путіна став дипломатичний двобій саме з Петром Порошенком. Його український президент виграв якщо не нокаутом, то за очками — точно.
Путін — чудовий тактик, але кращим стратегом виявився саме Порошенко. Принаймні продовження санкцій ЄС про це красномовно свідчить. У нас немає грошей на власну "Раша тудей", але в нас є послідовна дипломатична лінія. Звісно, самі санкції не звільнять український Донбас і не деокупують Крим. Але вони виснажують російську економіку, в якої вже немає грошей ані на будівництво кримського мосту, ані на виплату підвищених пенсій жителям півострова.
Інший ефективний напрямок діяльності української дипломатії — євроатлантичний. Саміт НАТО, що відбувся минулих вихідних у Варшаві, дав чітко зрозуміти: Київ не залишиться без військової підтримки з боку Альянсу. У столиці Польщі країни НАТО, зокрема, ухвалили комплексний пакет допомоги Україні. Як сказав Петро Порошенко, документ розроблений до 2020 року і містить 40 напрямів, за якими НАТО підтримуватиме Україну в її реформах. Аж до прямих поставок техніки та летальної зброї для нашого війська.
Свою солідарність із позицією України висловив минулого тижня і держсекретар США Джон Керрі, який зустрівся з Петром Порошенком у Києві. Сторони визнали — Мінський процес зривається виключно через невиконання Росією взятих на себе прямих зобов'язань. І до завершення демілітаризації Донбасу вибори там неможливі. Окремо торкнулися питання Криму.
— Ми продовжуємо наполягати на започаткуванні міжнародного механізму деокупації півострова, — заявив президент Порошенко.
— Якщо Росія не виконає всі свої зобов'язання з деескалації, всі санкції залишаться в силі. Аналогічно — і стосовно Криму, — підтвердив позицію США Джон Керрі.
То що там Кобзон про санкції співав?
2 
1
Коментарі