Дистанція в кілька тисяч кілометрів перетворює кожні українські вибори на справжні тортури для тих, хто нелегально заробляє гроші за кордоном. Одна справа піти безперешкодно проголосувати вдома. Зовсім інша, коли реалізація свого виборчого права може завершитися літаком до Києва — депортацією.
За всі роки існування в Парижі української амбасади місцева поліція жодного разу не перевіряла документи в українських громадян, які приходили голосувати на виборах. Проте за останні півтора року французька імміграційна політика суттєво змінилася. Нове Міністерство імміграції отримало рознарядку — відіслати за межі Франції не 20 тис. нелегальних іммігрантів, як торік, а 25. І місцеві адміністрації, виявляється, не вкладаються в планові показники.
Одна з причин невиконання планів — вступ до Європейського Союзу Болгарії та Румунії. Роками нелегали з цих двох колишніх соціалістичних країн становили стабільну третини депортованих. Але з цього року все змінилося. Румуни та болгари стали рідними й недоторканими, а поліція мусить заповнювати літаки іншим контингентом.
Ось і почастішали перевірки документів на вулицях та виходах із метро. Відповідно, збільшилася кількість українців, примусово депортованих додому. Отож тепер аби записатися до виборчого списку в українському консульстві заробітчанство має ледь не зважитися на громадянський подвиг. Український виборчий закон дозволяє проголосувати за кордоном кожному, хто має чинний закордонний паспорт та зареєструвався у відповідних списках. Жодних інших документів не вимагає. Але що може завадити поліції перевірити ще й візи в тих, хто виходитиме з виборчої дільниці?
Відіслати не 20 тисяч нелегальних іммігрантів, а 25
Тож українські кандидати на голосування ретельно зважують усі "за" та "проти". Почуття відповідальності за рідну країну, що здалеку видається такою безпорадною й беззахисною, підштовхує до жертовних дій. Але здоровий глузд спонукає до обережності. Вона посилюється переконливими політичними аргументами.
Перший — відсутність в Україні політичної сили, за яку варто було б ризикнути непоганими закордонними заробітками. 5-7 млн українців за кордоном — це здебільшого активні й працьовиті люди. Вони раді були б повернутися додому, якби знали, що там матимуть надійний заробіток. Але поки що жодна партія чи політик не звернули уваги на цей досить таки численний електорат.
Звідси другий аргумент— незалежно від партійної приналежності, нинішні кандидати в депутати, в принципі, не розмірковують над такою реформою економіки, яка б використовувала потенціал українців за кордоном. Ще не час збиратися додому — переважно думають заробітчани. Які, за припущеннями Світового Банку, забезпечують кожний десятий "чорний" долар готівкової маси України.
3 
1
Коментарі