— Скорочення викидів парникових газів особливо стосується промислово розвинутих країн, — каже 50-річний Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації.
Він брав участь у Копенгагенському саміті ООН щодо кліматичних змін на планеті. — Глобальне потепління загрожує збільшенням кількості стихійних лих, повеней у Карпатах, перетворенням степів південного регіону на пустелі, затопленням прибережних частин і гострою нестачею питної води в центральних і східних регіонах. Зміни викличуть масову імміграцію з південних країн, де життя стане нестерпним.
Інша річ, що боротьба з потеплінням переросла в бізнес. Держави торгують квотами на викиди. Країни, які хочуть нарощувати виробництво, не поспішають брати на себе зобов"язання скорочувати обсяги забруднення довкілля. Викиди в них збільшуватимуться, а платити за квоти не завжди вистачає коштів.
Кому йде плата за викиди?
— Якщо країна забруднює атмосферу понад норму, то платить компенсацію тим державам, які не використовують свій ліміт. В Україні після 1990-го зупинилося чимало промислових підприємств, викиди скоротилися наполовину. Тому ми й продаємо свої квоти. У березні сторгувалися з урядом Японії за 250 млн євро. У наступні 10 років ми ще й зобов"язалися скоротити викиди на 20 відсотків, бо промислове виробництво в нас суттєво не збільшиться.
Чому ж Україна потрапила в двадцятку найбільших забруднювачів планети?
— Така оцінка некоректна. Проте, якщо взяти наші металургійні підприємства і теплові електростанції в певних регіонах, то забруднення досить суттєве. Ці виробництва використовують застарілі технології, вугілля і мазут. А держава майже нічого не робить для переходу на чистіші технології.
Тобто і далі торгуватимемо квотами?
— Навряд. Збільшенню продажу квот перешкоджає несприятливий інвестиційний клімат. Механізм, кому і на яких підставах давати ці інвестиції, не виписаний. Уряд розраховує тільки на державні структури, на комунальні господарства. Переважна більшість із них перебувають на межі банкрутства. А Кіотський протокол не передбачає інвестицій для таких підприємств. Іще один бар"єр для розвитку енергозберігальних технологій: не передбачено передачу "зелених" інвестицій приватним компаніям. Хоча вони більш відповідальні, ніж державні чи комунальні.
А куди варто спрямувати "зелені" інвестиції?
— Насамперед, в енергозбереження. У муніципалітетах, комунальних і державних офісах слід запровадити нові стандарти споживання електричної і теплової енергії. Європейці вже відмовилися від 100-ватних ламп розжарювання, незабаром заборонять 60-ватні. Чому в нас цього немає, хоч вже працюють виробники енергозберігальних ламп?
Слід також впроваджувати технології використання вітро- та біоенергетики. У Великій Британії чи Австрії фермер або підприємець може отримати від уряду до 50 відсотків компенсації за встановлення енергозберігальних вікон, сонячних колекторів, теплових помп. У Європі на будинки складають енергетичний паспорт. Вказують, скільки дім спожив електричної й теплової енергії за останній рік. Потенційний орендар чи покупець може порахувати, чи вигідно йому жити в такому приміщенні.
2 
1
Коментарі
3