Франція, 1789-й рік, революція. Взято Бастилію, відрубано монарші голови, відсунуто від влади католицьку церкву. Позбувшись усіх цих інституцій, революціонери замислилися: що може стати новим символом, який об'єднає націю? Вибір упав на французьку мову. Дарма, що дві третини тодішніх мешканців країни розмовляли регіональними: революційна нація погодилася на мову Парижа. Сьогодні вона — гордість французів, яку вони завзято оберігають.
Сотні англійських термінів проходять через спеціальну термінологічну комісію
Хоча двісті років тому все було не так просто. Погодившись на об'єднавчу роль французької, бретонці, окситанці, баски та інші бачили в ній аж ніяк не заміну своїм мовам. Та "паризьку" почали не просто поширювати — її насаджували замість місцевих, безжально їх викорінюючи. Тих, хто захищав регіональні мови, звинувачували у непатріотизмі, спробах підірвати національну єдність! За тодішньою республіканською ідеологією, належність до нації базувалася саме на мовній лояльності.
Процес впровадження французької тривав близько ста років. У 1880-х роках з'явилася загальна й безплатна початкова освіта. Саме тоді французький мовний простір переміг.
А Франція пішла у розвитку мовної ідеології далі. Вона не визнавала такого поняття, як національна меншина — уникаючи, відповідно, потреби дбати про мови цих меншин.
Закладена понад двісті років тому, громадянська концепція нації передбачала, що всі громадяни, незалежно від національності, є французами. А француз — це людина, яка розмовляє французькою. Франція й досі не ратифікувала Європейську конвенцію регіональних мов і мов національних меншин.
Рада Європи просто не в змозі змусити Париж це зробити. Бо положення конвенції суперечать принципам республіки. Конституційно у країні захищено лише французьку мову. Іншим — всього їх у сучасній Франції 75 — офіційно жодних прав не гарантовано.
Втім це не заважає їх підтримувати і навіть розвивати: держава фінансує викладання деяких мов, переклади на них, мистецькі проекти. Тепер жодної загрози єдності французької нації вони не становлять.
Загроза прийшла з іншого боку — від англійської. Можливо, французи єдині у світі, хто не каже "комп'ютер". Замість цього запозиченого всіма мовами англіцизму вони вживають "ординатир". Так само замість "факс" французи кажуть "телекопі", замість "і-мейл" — "курєль", замість "бізнес-план" — "план д'афер" і т. ін. Сотні англійських термінів, які не мають жодних проблем в інших країнах, у Франції проходять через спеціальну термінологічну комісію, що діє при прем'єр-міністрі. Вона й перетворює їх на природні для французької мови слова. Після цього вживання саме таких варіантів є обов'язковим для державних установ, які в цьому разі виконують роль пропагандистів чистоти французької мови.
Населення, звісно, змусити вживати продуковані термінологічною комісією слова не може ніхто — це вже було б замахом на свободу висловлювань. Але ж це Франція! "Французи самі від нас відвертаються, якщо ми цього не робимо", — кажуть про створення чисто французьких замінників англіцизмів у Генеральній дирекції французької мови тамтешнього міністерства культури.
3 
1
Коментарі