Сайт "Політична думка" поцікавився в провідних вітчизняних експертів, чи виправданим був похід до влади Сергія Тігіпка?
Олексій Гарань:
— Коли була сформована в неконституційний спосіб коаліція Януковича-Азарова, Тігіпко казав, що він ніколи в цю коаліцію не піде. Але дуже швидко відмовився від своїх слів і зробив інакше. Навіщо так учинив і задля чого, чому він вирішив піти в команду, яку критикував? Очевидно, він не має важелів впливу на економічну політику. Отже, його перебування в уряді абсолютно невиправдане.
Михайло Погребінський:
— Тігіпко мав величезні політичні шанси, претендуючи на статус "третьої сили". Мені здається, що він ці шанси цілковито змарнував. Є невеликий відсоток сподівань на те, що він покине владу, скажімо, через місяць, і повернеться в стару нішу. Водночас перебування Тігіпка в команді Януковича-Азарова лише зменшила його політичні перспективи.
Зараз важко говорити про те, що йому вдалося вплинути на політику чинної влади й реалізовувати свої виборчі обіцянки. Думаю, що податкова реформа, наприклад, не виглядає такою переконливою, як можна було очікувати від Тігіпка. Видно, що це не його продукт.
Щодо інших речей, то так само помітно, що він лише виконує доручення влади й не демонструє свою окрему позицію. Це не може не позначитися на його подальшій політичній перспективі.
Вадим Карасьов:
— Похід Тігіпка до влади може бути виправданим у контексті невдало розіграної електоральної та політичної карти між першим і другим туром президентських виборів. Якби Тігіпко пішов на ризик, а ризик має бути сутністю діяльності політика, то він міг би бути повноцінним і реальним прем"єр-міністром за президента Тимошенко. Але цією картою Тігіпко не зумів розпорядитися. Тому після перемоги Януковича йому нічого іншого не залишалося, як піти в уряд Азарова-Януковича у статусі декоративного віце-прем"єра.
Тігіпко відпрацював в уряді понад 100 днів, і ці дні були для нього швидше сховищем. Йому треба було пересидіти цей період, аби потім робити вже політичний вибір. Тігіпко від залучення до команди Януковича нічого не виграв. Йому важко змагатися з Клюєвим і Колесніковим, які реально на щось впливають. Незрозумілим є ставлення Тігіпка до ситуації, коли реальну політику уряду диктує президент, прем"єр і команда "регіоналів", до якої Тігіпко не має відношення.
Наближається час, коли виборець зажадає від нього або реальних результатів у цьому уряді, або інших дій. У разі активних дій Тігіпко зможе знову повернутися в свою політрекламну стихію і взяти участь у місцевих, парламентських виборах і тоді вже планувати самостійну діяльність.
Ігор Лосєв:
— Це велика наївність вважати Тігіпка якоюсь новою кров"ю в політиці. Він — типовий, комуністичного штибу апаратник, номенклатурник, колишній перший секретар Дніпропетровського обкому комсомолу. Тому коли сьогодні заявляють і сподіваються, що Тігіпко запропонує щось нове, якісь реформи проведе, це дивує. Він гарно вбраний, гарно виглядає, поводиться по-європейськи, але не більше за це. Він абсолютно не даремно пішов працювати в уряд Азарова-Януковича, бо належить до цього політичного співтовариства, він є його частиною і нічим принципово не відрізняється від них, хіба що пристойніше зовні поводиться. Ось і все. Тому бачити в ньому якогось реформатора — це безглуздя.
Великий реформатор — це людина, здатна зокрема й на якісь руйнівні, але корисні дії. Бо доки не буде зламано кланово-олігархічну систему, жодних реформ у країні не буде. Будуть лише псевдореформи. А Тігіпко ніколи не піде, як казали більшовики, проти свого класу, проти свого оточення, середовища. Для країни Тігіпко нічого не зробив і не зробить, і не треба сподіватися на це. Це постать декоративна, й допоки він вписуватиметься в цю "регіональну" систему, його там триматимуть, почне не вписуватися — викинуть.
Виборці все бачать. Ті, хто віддав йому свої голоси, сподівалися справді на якісь дії, а побачили типового апаратника, інші дії, ніж обіцялося. А вдруге людей не ошукаєш.
Володимир Цибулько:
— За час перебування у владі Сергій Тігіпко став найдорожчим українським туристом — після Віктора Януковича, звичайно. Фактично завданням команди Януковича під час залучення Тігіпка до влади був відхід його від власної армії виборців. Результат, продемонстрований Тігіпком під час президентських вборів, очевидно, дуже вразив Януковича, тому було ухвалено рішення нейтралізувати конкурента. А найкращий спосіб для цього — задушити його в обіймах, що і відбувається зараз із Тігіпком.
Мені здається, він не врахував одного моменту, погодившись на працю в команді Януковича-Азарова: така влада повноваженнями ділитися не може за визначенням і не буде. Тому похід в уряд Тігіпка був не реалізацією його виборчих обіцянок, а стратегічною помилкою, яка призвела до втрати електорату.
Сергій Таран:
— Тігіпкові щось виконати зі своїх передвиборчих обіцянок в уряді Азарова неможливо, оскільки він пішов у команду, яка не мала конкретних планів і намірів щось реформувати, не мала кадрового потенціалу. На словах ці реформи від влади звучать, але реально ми їх ніколи не побачимо. Я думаю, що десь 30 відсотків він уже втратив електоральної підтримки, прийшовши в команду його конкурента на виборах Януковича. І стільки ж він втратив, не зробивши жодної дії, не виконавши жодної своєї обіцянки. Якщо й далі залишатиметься у цій команді, то остаточно розгубить свій рейтинг.
Команда Азарова-Януковича запропонувала проект так званих реформ, але продемонструвала при цьому великий розрив зі здатністю реалізувати цю програму. А сподіватися на якісь самостійні дії від Тігіпка не варто.
3 
1
Коментарі
6