На День Незалежності ми бачили дві України.
Одна Україна — це ветерани, волонтери та люди, які відбивали долоні, аплодуючи їм на Хрещатику. Зривали голос, вигукуючи слова подяки.
Друга Україна — це дешевий корпоратив під попсову музику. Пиво, шашлики, як добре, що є додатковий вихідний.
Емоційно я на боці першої України, а на другу просто не можу спокійно дивитися.
А розумом я усвідомлюю, що цими двома ситуація не вичерпується. Є ще ті, для кого День Незалежності взагалі не свято, бо вони не приймають Україну, хоч і мають в кишені український паспорт. Що окрім України під гаслом "Слава Україні!" та України під попсову музику є ще третя — під гаслом "Путін, введи війська".
Це означає, що двом Українам доведеться об'єднатися, щоб не дати шансу третій. Емоційно це неприємно. Але всі інші сценарії аж надто погані.
2 
1
Коментарі