Справжнім лихом для власників корів стала заборона Росією імпорту української тваринницької продукції. Добробут понад двох мільйонів селянських сімей залежить від Квіток та Лисок. У приватних хлівах утримують більше трьох мільйонів корів. Обвал заготівельних цін на молоко стривожив сільських жителів.
Якщо раніше заводи платили за літр молока 1–1,3 грн, то тепер закупівельна ціна чи не скрізь упала майже вдвічі. Приміром, у Кіровоградській, Сумській, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях дають у середньому 60 копійок. І це взимку, коли більшість корів тільні. Навесні ж надої відчутно зростуть, і ціни можуть впасти ще більше. Отож вибір у власників корів невеликий: або приставати на умови переробників, або виливати молоко худобі.
Звісно, є й третій шлях: вести корову на бійню. Сумний, але вимушений фінал. Витрати на утримання худоби оцінюються у 4–5 тис. грн на рік: корми, електрика, ветеринарне обслуговування. І якщо корова ці гроші не відпрацьовує, перспектива у неї невтішна.
Молоко купують у селян майже вдвічі дешевше
А ось для закупівельників м"яса настали золоті часи. Спритні хлопці відразу відчули ситуацію — вже роз"їжджають селами і переконують збувати збиткову худобу за вигідною для себе ціною. Мовляв, здавайте зараз, бо навесні м"ясо буде ще дешевше. Прикро, але така "гицельська" логіка спирається на економічні аргументи. До запровадження санкцій 40–42 відсотки заготовленого в країні молока йшло на виготовлення продукції, що прямувала до Росії. Саме росіяни з"їли торік 96 відсотків експортованих Україною твердих сирів і 84 відсотки вершкового масла. Тобто наші молочні ріки широким потоком текли практично в один бік. Тепер корови, котрі забезпечували сировиною орієнтовані на російський ринок вітчизняні заводи, стають зайвими.
У Києві намагаються проблему розв"язати. Президент Віктор Ющенко, 51 рік, закликав шукати альтернативні закордонні ринки збуту молокопродукції. Але для налагодження нових торговельних зв"язків потрібно півроку-рік. І найголовніше — на світові ринки наше молоко не пускає його якість. У Західній Європі якщо українське молоко і купують, то здебільшого сухе. І переважно на корм худобі. Росію ж з її дефіцитом власної молокопродукції донедавна співвідношення якості та ціни влаштовувало.
Проблематично переорієнтувати продукцію молокозаводів і на вітчизняного споживача. За словами заступника міністра агрополітики Віктора Пабата, 60 років, обсяг внутрішнього ринку молокопродукції може зрости хіба що на три-п"ять відсотків, "хоч як би ми, як циган на точило, не тисли". Про неспроможність українського ринку проковтнути великі обсяги сиру каже і голова правління національної асоціації молочників "Укрмолпром" Василь Бондаренко, 67 років:
— Сир лежить. Збуту нема не те що за півціни, а й за чверть.
Утримувати корову коштує 4–5 тис. грн на рік
Заводи сподіваються на поновлення доступу до російського ринку. Але їх турбує перспектива вирізання худоби. Без сирчовини навіть найсучасніші потужності — купа металобрухту. Водночас більшість підприємств уже не в змозі платити селянам належну ціну за молоко і працювати при цьому на склад. Керівникам переробних заводів лишається закликати селян поставитися до ситуації з розумінням і не поспішати вирізати худобу. Просто перечекати.
Понад 83 відсотки продукції ЗАТ "Пирятинський сирзавод" становили тверді сири. Більше половини їх експортувалося до Росії. Тепер підприємство змушене істотно скоротити обсяги та ціну закупівлі молока у населення.
— Внутрішній ринок буде перенасичений, — прогнозує директор підприємства Віктор Гаркуша, 55 років. — Водночас зростуть витрати на виробництво, оскільки збільшуються ціни на енергоносії та зменшується завантаженість потужностей. Це призводить до зростання накладних витрат і скорочення прибутків. Підприємство не зможе виплатити кредити. Також різко впадуть відрахування до бюджетів усіх рівнів.
За 2005 рік, каже директор, сплачені "Пирятинським сирзаводом" податки до держбюджету становили 68 відсотків від усіх податків у районі. А до місцевої скарбниці перераховано мільйон 417 тис. грн. Усі ці суми зменшаться більш ніж удвічі.
"Гасити" ситуацію взялися адміністративними методами
Зазнає збитків і ДП "Мілкіленд-Україна", яке об"єднує 25 вітчизняних підприємств. Його директор В"ячеслав Реков, 31 рік, також прогнозує істотне скорочення виробництва. Надлишкова сировина може бути перероблена на сухе знежирене молоко. Але його ціна на світовому ринку не дає змоги платити за закуплене у селян молоко прийнятну для них ціну. Це призведе до часткового зниження обсягів закупівлі молочної сировини — насамперед у населення. А також до значного зменшення закупівельних цін. Частину виробничих потужностей законсервують до розв"язання питання з Росією.
У деяких областях "гасити" ситуацію взялися адміністративними методами — встановленням мінімальної ціни на закупку сирого молока від селян та сільгосппідприємств. Звісно, ні в державному, ні в місцевих бюджетах додаткових витрат на це не передбачено. Тому фінансувати ці ініціативи мають переробні підприємства. Так, у Вінницькій області молокозаводи всіх форм власності мають платити приватним господарям щонайменше гривню за літр молока.
Подальша доля таких "нововведень" цілком прогнозована. Підприємства просто знизять обсяги закупівлі молока і насамперед не братимуть його у населення. Бо і якість видоєного вручну нижча, і на його збір та доставку заводам доводиться витрачатися більше. Зрештою, перед селянами знову постане питання, куди подіти надоєне.
Водночас навряд чи варто сподіватися, що, коли молокопродукція не знаходить попиту за кордоном, вона подешевшає у вітчизняних крамницях. Переробні підприємства просто скоротять її виробництво.
3 
1
Коментарі