Зловісної середи 21 квітня на шляху до аеропорту "Бориспіль" кортеж Віктора Януковича убив людину й скалічив життя двом. Пізніше цього дня у Харкові сам лідер донецьких знищив останні ілюзії щодо себе у тих, у кого вони ще залишалися.
Мабуть, навіть хтось із опонентів Януковича потайки сподівався, що за останні п"ять років ця людина змінилася й справді буде президентом України, що розуміє й відстоює її національні інтереси. Хтось покладав надії на олігархів, яким із прагматичних міркувань вигідний рух у сучасну Європу, а не сумнівна дружба із зачуханою, цивілізаційно відсталою Московщиною. Проте Януковичу й "регіоналам" вистачило менш як два місяці, аби інтрига зникла.
Демонстративне благословіння від Московського патріарха перед складанням президентської присяги, цинічно потоптана під час сколочення коаліції Конституція, Табачник і Семиноженко на гуманітарних посадах, як дуля всьому українському. Попіднімали голови комуністи, сталіністи та інша нечисть, що тихенько сиділа не лише при Ющенкові, а й навіть до нього. І от угода про продовження на 25 років базування Чорноморського флоту в Севастополі, яка не відповідає ані українським національним інтересам, ані духу Конституції — та її псевдоратифікація у парламенті.
Лише за два місяці президентства Януковича Україна за своїми перспективами як незалежної європейської держави відкотилася назад, до стану 2004 року. Втім, ситуація тепер навіть загрозливіша, ніж тоді. 2004-го були авторитаризм, демонстративний дрейф під Росію, жорстка цензура у пресі й репресії проти інакомислячих. Але водночас був проєвропейський опозиційний лідер, якому вірили і якого підтримували мільйони.
Сьогодні нового Ющенка немає. І в цьому, а не в Януковичі зі сп"янілими від безкарності та всевладдя литвинами й табачниками, найбільша проблема України. Їй надзвичайно потрібні люди, які є реальною альтернативою і владі, й бютівсько-нунсівській опозиції. Такі, яких мільйони підтримають і на виборах і, за потреби, у вуличних акціях протесту.
Поки що з подібними лідерами проблеми. Підтвердження тому – лише п"ять-шість тисяч протестувальників, які зібралися під минулого вівторка під Верховною Радою. Не може стати всенародним поводирем Юлія Тимошенко, яка в значній мірі особисто відповідальна за теперішню катастрофу. Навіть і мови нема про Ющенка. Хто здатен повести за собою дві третини виборців, які не голосували на минулих виборах за Януковича? Арсеній Яценюк поки що досить невиразний, нерішучий і часто незрозумілий людям. Непогані шанси стати новою надією мав Сергій Тігіпко, але спокусився віце-прем"єрською посадою й серйозно підірвав віру в себе як у реальну альтернативу "еліті". Анатолій Гриценко недостатньо відомий та не надто харизматичний. Віталій Кличко не доріс до політика національного масштабу.
Можливо, єдиним способом викурити януковичів-табачників стануть масштабні акції протесту
Але все може швидко змінитися. Враховуючи величезний попит на них із боку суспільства, нові поводирі мусять обов"язково сформуватися. Наступний шанс прибрати "регіоналів" із влади буде на парламентських виборах 2012 року. І на той час українське суспільство має бути готовим це зробити. Готовність означає наявність всенародних лідерів і рішучість людей. Може статися, що просто прийти й проголосувати буде замало. Цілком можливо, доти українська демократія здеградує до стану 2004 року, на виборах будуть задіяні цензура, адмінресурс, фальсифікації. Тоді єдиним способом викурити януковичів-табачників стануть масштабні акції протесту.
Це не означає, що суспільство має дозволити Януковичу й компанії, які в неконституційний спосіб узурпували всю владу в країні, безкарно витворяти будь-що до 2012 року. Найкраще зараз для них — байдужість і апатія людей, зневіра. Тому найголовніше для прихильників європейської України — не опускати руки чи впадати у відчай. Як міцні й хижі тварини бояться вогню, так Янукович з литвинами й табачниками бояться громадянської активності. Що активнішими будуть громадяни, то швидше з"являться нові лідери. І тоді вирок, який встиг підписати собі Янукович, виконають.
3 
1
Коментарі
9