Ексклюзиви
четвер, 16 березня 2006 19:32

Чи зійдуть Господні зерна

Минулий тиждень ознаменувався врученням Шевченківських премій у галузі літератури і мистецтва. Хто був налаштований бурчати, відчув полегкість, бо нові лауреати — достойні люди. Справді, у кого є претензії до ясного розуму Ігоря Качуровського, до жертовності Володимира Кучинського та його артистів, до подвижництва Григорія Гусейнова?

Отже, цього разу в бік головної премії країни можна дивитися привітним поглядом. І... бурчати далі!

Бо які б не були бездоганні лауреати премії, сама вона все одно стоїть десь у дивному ряду таких наших напівоформлених у масовій свідомості пріоритетів, як День Героїв Крут або День Злуки. Тобто йдеться про речі, про які ми нагадуємо собі раз на рік, щоб ненароком не забути. Так і з національною премією. Протягом цілого року вона для суспільства — темна вода во облацех! Так було й раніше, так і тепер. І ані сама премія, ані Шевченківський комітет у цьому не винні. Тут — інше.

Уявімо собі, що Шевченківську премію одержав актор Безруков

Уявімо собі, для ясності, що премію одержав актор Безруков — той, що грав Сашу Бєлого в російському бандитському серіалі "Бригада". І весь  скількись-там-мільйонний український народ з розумінням кивнув би своєю великою кучерявою головою! Ну, може, хтось один би плюнув спересердя. Але факт є факт: той герой, хай і не геній, але усім відомий, бо присутній в інформаційному просторі країни впродовж цілого року, а не лише впродовж того одного дня, коли вручається премія. А от її вручено блискучому Кучинському й кільком його акторам — і, поза вузькими театральними колами, доводиться пояснювати, хто ці достойні люди й що таке львівський театр імені Курбаса. Бо цей театр відсутній у повсякденній свідомості нації. Він, як і багато чого іншого, не вписується у формат нашого й досі колоніального інформаційного простору.

Другий приклад: премію одержав Григорій Гусейнов з Кривого Рога за кілька томів "Господніх зерен". Справді — подвиг. Але хто цю книгу бодай бачив? Навіть у Києві, в тих кількох книгарнях-резерваціях, які тут ще є, Гусейнов якщо й був, то в гомеопатичних дозах. Як може скількись-там-мільйонний народ зрадіти, що Гусейнов отримав премію? Ситуація, як у тім анекдоті про Луїса Корвалана: "Кого посадили? Кого треба, того й посадили!".

Кого посадили? Кого треба, того й посадили

Після вручення премії нічого не зміниться. Можливо, Гусейнова видадуть у серії "Бібліотека Шевченківського комітету". Можливо, книжку потім закупить Мінкультури для бібліотек. А оскільки основні читачі там — старшокласники, а Гусейнов до шкільної програми ще не входить, то чи проростуть ті Господні зерна?

Звісно, наївно було б перетворювати головну національну премію в "Караоке на Майдані". Але як миритися з тим, що суспільство знає героїв головної премії гірше, ніж учасників Караоке чи футболістів?

Звісно, це питання не до премії.

Зараз ви читаєте новину «Чи зійдуть Господні зерна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути