Міський голова Черкас Сергій Одарич, 41 рік, на початку 1990-х входив до керівних органів Народного руху і добре знав В"ячеслава Чорновола. Каже, що в останні роки життя в нього накопичилася втома від неперервної боротьби.
Як відбулося ваше знайомство з В"ячеславом Чорноволом?
— Ми познайомилися під час установчого з"їзду Народного руху України 8 вересня 1989 року. Я був членом оргкомітету, працював із пресою. Чорновіл часто з"являвся у прес-центрі, щось роздруковував, надиктовував.
Але це було чисто візуальне знайомство. Близько спілкуватися ми почали у 1991 році. На початку липня Верховна Рада ухвалила закон про вибори президента. Я тоді був заступником голови секретаріату НРУ. Приїхав до Чорновола у "Феофанію" — він лікувався після інфаркту. Запропонував йому балотуватися на президента від Руху. На той час у нього були серйозні тертя із керівництвом НРУ — з Іваном Драчем, Михайлом Горинем. Чорновіл сказав, якщо Рух його висуне і підтримає, то піде на вибори.
У вересні пройшла Велика Рада, яка й висунула його кандидатом.
Яким Чорновіл був у роботі?
— Надзвичайно працездатним. Годин 6–7 віддавав на сон, решту часу постійно працював. Крутився, як живчик. Багато їздив, зустрічався, спілкувався із людьми.
За характером він був м"яким і делікатним. Не пригадую випадків, щоб когось ображав. Міг лише дорікнути — таке траплялося, бо його помічники не все робили так, як він хотів. Але це не переходило в особисті образи.
Деякі відповідальні працівники нашого виборчого штабу грубо і брутально не виконували своїх обов"язків. Я прийшов до Чорновола і сказав, що цих людей треба позбутися. Вони не раз підводили нас у найвідповідальніші моменти. Він погодився. Але через пару місяців після виборів повернув їх у свою команду. Тобто навіть тоді, коли треба було приймати радикальне рішення, Чорновіл проявляв м"якість і пробачав людям.
А в особистому житті, з друзями?
— Мені складно судити, бо його родина постійно перебувала у Львові. Дружина Атена Пашко часто приїздила до Києва, якісь періоди тут жила. А синів я ніколи не бачив біля нього. Навіть під час виборчої кампанії жодного разу ніде не з"явилися. Здається, лише раз він у розмові згадав Тараса.
Атена іноді їздила з ним, займалася жіночими організаціями. Була йому надійною опорою і другом. Найближчі стосунки у них були з родиною Леся Танюка. Довірливі відносини мав Чорновіл із Михайлом Бойчишиним до його зникнення. Також із Михайлом Косівим, Ярославом Кендзьором. Коли приїздив дисидент Володимир Буковський, то складалося враження, що вони близькі приятелі.
Які сильні сторони В"ячеслава Чорновола?
— Крім надзвичайної працездатності — розвинена інтуїція. Відчував те, що інші не помічали. Міг інтуїтивно швидко прийняти потрібне рішення. Передбачав логічний розвиток подій і процесів.
Найближчі стосунки були з родиною Танюка
Мав гострий розум, швидку реакцію. Під час виборчої кампанії у нього майже щодня в областях були виступи на телебаченні і радіо. Після трьох-чотирьох ефірів ми провели нараду і домовилися: коли Чорновіл отримує запитання, то повинен порахувати про себе до п"яти, а потім відповідати. Бо часто люди не встигали закінчити запитання. Складалося враження, що він неуважний чи проявляє неповагу до людей. Але насправді Чорновіл швидко мислив і мав блискавичну реакцію.
Чи були у нього слабинки, на яких грало оточення?
— Надмірна довірливість, часто необґрунтована. Чорновіл був щирим у ставленні до людей і того ж чекав від них. Часто довіряв не тим, кому варто було.
Наскільки масштабною є постать Чорновола як політика?
— Я не схильний перебільшувати його масштаб. Він не міг потягнути на роль лідера нації — не вистачало стратегічного мислення. У тактичних, короткострокових речах робив правильні кроки. Але не вистачало бачення, у якому напрямку має рухатися Україна, як розвивати партійний проект.
Найбільшою помилкою було нетерпиме ставлення до критики. Він був переконаний у своїй правоті. Болісно сприймав різні точки зору в своїй команді.
Саме тому наші дороги розійшлися. Від нього відійшла велика кількість соратників: тих людей, що були самодостатніми, мали власну позицію і відстоювали її. Біля Чорновола лишалися усе більше таких, які погоджувалися із думкою лідера. Це його найбільша проблема і драма. Чорноволу свою думку можна було висловлювати тільки віч-на-віч. Якщо при цій розмові була присутня третя особа, навіть Атена Пашко чи Михайло Бойчишин, він закривався панцирем, як черепаха. Жоден аргумент не діяв. А коли я сідав із ним наодинці й обговорював якусь проблему, він зі мною часто погоджувався.
Коли востаннє спілкувалися із Чорноволом?
— У 1994 році по Жовтневому округу Києва проводили повторні вибори до парламенту. Від нашої команди балотувався Олександр Чоботенко. Його основним суперником був Роман Зварич, якого підтримував В"ячеслав Чорновіл. В окрузі з"явилася фальшивка — підробка газети "Час-Time" Чорновола, де містилася брехлива інформація про Чоботенка.
Я поговорив із В"ячеславом Максимовичем і попросив, щоб він публічно відмежувався від цього. Він погодився, що так робити не можна, але ніяк не зреагував. Більше того, на з"їзді 1996 року Зварича ввели до керівництва Руху. Я просив слова, але Чорновіл дав команду охороні не пускати мене до приміщення. Після цього я вийшов із Руху, і більше ми не спілкувалися.
Йому не вдалося сформувати команду високопрофесійних людей, і це у другій половині 1990-х почало гальмувати і його розвиток. В останні три-чотири роки життя у нього фізично накопичилася втома від неперервної боротьби і постійної опозиції. Ті окремі подачки Руху від влади у вигляді посад вбивали його. Почалися бродіння в самому Русі. Останні його роки були присвячені внутрішньопартійним проблемам. Чорновіл багато мотався Україною, щоб подолати розкол.
Коли почули про його загибель, що подумали?
— Мені о шостій ранку повідомив про це нині покійний Юрій Оробець. Такі речі повільно доходять до свідомості. Важко змиритися з тим, що людини немає. При всіх наших конфліктах вважаю, що його внесок в історію великий. Невідомо, як пішли би процеси в Україні, якби Рух не очолив Чорновіл із його активністю. Бо вже 1991 року Рух почав зупинятися. При всій повазі до тогочасного керівника Івана Драча як до поета і порядної людини, він не мав політичних амбіцій.
Національна ідея, яка втілилася у Русі під проводом Чорновола, на початку 1990-х активізувала чимало процесів у країні.
Була думка, що це невипадкова смерть?
— Абсолютно впевнений, що невипадкова. Події, що відбулися потім, зокрема смерть водія, переконують у цьому. Це типовий метод знищення людей. Його використовували ще в радянські часи.
Якби В"ячеслав Чорновіл був нині живий, він міг би стати вагомою політичною фігурою?
— Гадаю, що ні. За кілька місяців до загибелі він вів активні переговори з тодішнім головою Нацбанку Віктором Ющенком і Вадимом Гетьманом. Йшлося про те, щоб 1999 року на виборах президента висунути кандидатуру Ющенка. Фінансову підтримку бізнес-еліти мав забезпечити Гетьман, організаційну — Чорновіл із Народним рухом.
А потім Гетьмана вбили, а Чорновола прибрали під виглядом ДТП.
6 
1
Коментарі