Борис продав квартиру за 100 доларів

До сестри 55-річного Бориса М. зателефонувала робітниця ЖЕКу і повідомила, що має документи про приватизацію та продаж квартири брата.

Це було несподіванкою. Адже підписував він нібито документи про працевлаштування на фірму. А тепер з"ясувалося — вирок власній квартирі. Спочатку поставив свій підпис на папері про приватизацію житла. Згодом — під актом про його купівлю-продаж.

— Того дня я був удома. Прийшов якийсь хлопець. Каже, помилився дверима... Вони ходили до мене півроку. Пригощали морозивом і ковбасою. Пропонували бути директором їхньої фірми. Тільки треба було підписати якісь документи... Я й підписав. Не знаю, що в них було — не читав, — згадує Борис.

"Купив" квартиру директор одного
з нічних клубів

Він — психічно хворий. Божевільні завжди були об"єктом глузувань з боку здорових. Тому батьки намагалися тримати хворобу сина в таємниці. Зізнатися тоді, що твій син — олігофрен, означало позбавити його майбутнього. За розповіддю сестри Бориса Надії, мама доглядала його й намагалася хоча б зовні зробити з сина здорову, нормальну людину.

І тільки тоді, коли квартирне питання зіпсувало й так тяжке життя брата, сестра відвела його до психіатра. У лікарів психічна хвороба сумнівів не викликала.

— Справа тривала кілька років, — каже його адвокат. — Склалося таке враження, що її тягнули навмисне. Двічі суд Ватутінського району столиці виносив незаконні ухвали.

— Повернути через суд вже продане житло дуже важко, — стверджує юрист українсько-американського бюро з прав людини 55-річна Тетяна Яблонська.

Саме ця організація опікувалася справою Бориса. При Асоціації психіатрів України навіть працює фахівець від бюро, який безкоштовно консультує психічно хворих людей та їхніх родичів, які опинилися в подібній ситуації.

Завдяки зусиллям рідних, Борис адаптувався у світі здорових людей. Тим більше, що його розумова неповноцінність не звільняла від життєвих проблем. Насамперед — добування шматка хліба. Він пішов вантажником на хлібозавод.

Навіщо тобі працювати — ти ж у нас директором будеш!

Але кожен прагне жити краще. Борис погодився на пропозицію незнайомих йому людей бути директором фірми та їздити на авто. Обернулося все втратою квартири.

Надія кинулася рятувати брата. Знайшла адвоката, шукала гроші. Чотири роки водила Бориса судами, намагаючись спростувати чинність договору про купівлю-продаж його двокімнатної квартири. На суді з"ясувалося, що "купив" у Бориса квартиру директор одного із столичних нічних клубів-казино. За 100 доларів.

За словами Тетяни Яблонської, після розголосу квартирних афер у ЗМІ таких випадків поменшало. Та й судді почали виносити більше рішень на користь скривджених.

— Мене вразили слова однієї з суддів у справі Бориса. Незважаючи на попередні ухвали, вона сказала: я вирішу це питання на користь цього нещасного, якщо навіть мені потім доведеться звільнитися, — згадує Тетяна Яблонська.

На час суду Борис навіть змушений був переховуватися. За відсутності хазяїна хтось усе ж таки побував у квартирі, зламавши замок і влаштувавши сцену пограбування... Надія на суді заявила, що боїться за життя брата та власної родини. Адже ті люди вигребли у Бориса всі документи — паспорт, військовий квиток. Казали, щоб забрав з місця роботи трудову книжку. Мовляв, навіщо тобі працювати — ти ж у нас директором будеш!

Зрештою, справедливість взяла гору. Сестра Бориса приватизувала та оформила на себе повернену квартиру брата. Зараз там він і живе.

×