Більшість учнів школу не люблять

— Усі рішення в нашій централізованій системі освіти приймали кулуарно, року так із 1917-го. Були обговорення в стилі "одобрямс". Візьмімо 12-бальну систему оцінювання. Я в багатьох директорів шкіл питав: хто з вами радився? Не знайшов жодного. Не кажу, що ця система погана, але прийнята вона без обговорення. Якщо й було яке, то серед дядь і тьоть в Академії педагогічних наук, які давно не бачили живих дітей.

Треба змінити філософію формування змісту освіти. Якщо говоримо про індивідуальну програму навчання, не треба вказувати вчителю, коли давати дитині твори Кафки. Ми ж учимо літературу не як перелік текстів. Розвиваємо в учнів дещо інше — творчу уяву, образне мислення й уявлення про світ. Це можна робити на прикладі різних творів. Зрозуміло, таке потребуватиме подальших змін, зокрема тестів загального незалежного оцінювання. Але все ж необхідно дати свободу вибирати вчителю і учню той чи той зміст освіти, а не спускати згори готовий перелік.

Треба передати максимум освітньої влади на низ — учителю. Тільки він розуміє, що може дати у сьомому класі, що в 11-му. Знає свій клас і його можливості. Тоді не буде програми взагалі, а буде пакет курсів, як у кожній європейській країні. У сусідній Молдові, що від нас далеко не пішла, вчитель вже 15 років не складає конспекту уроку, а пише його дидактичний проект і сам визначає багато речей. Це інша філософія. Педагог, щонайменше, позбавлений непотрібної бюрократичної писанини.

У нас страшне перенавантаження дітей. Зрозуміло, що не можна за 11 років вкласти такий самий зміст освіти, який у Німеччині вкладають за 12. Тим більше, у німецьких дітей канікули починаються аж із середини літа. У цьому плані я завжди дивувався з українських батьків. Ми перегодовуємо учнів явно надлишковими знаннями, через це вони ведуть малорухливий спосіб життя, і ніхто не протестує. Маємо "на виході" 90 процентів хворих школярів. Абсолютна більшість дітей школу не люблять.

×