— Серед людей поширена думка, що після аварії в Чорнобилі в кілька разів збільшилася кількість онкологічних хвороб. Але наука цього не доводить, — каже консультант Наукового комітету ООН стосовно впливу атомної радіації Михайло Балонов із російського Санкт-Петербурга. На міжнародній конференції "25 років Чорнобильської катастрофи: безпека майбутнього" у Києві він розповідає про наслідки аварії для здоров'я.
— Найбільше постраждали ліквідатори й діти, яким на момент вибуху було менше 15 років. Серед останніх виявили понад шість тисяч випадків раку щитовидної залози. Багато хто захворів від радіаційного йоду, який з молоком потрапив у щитовидку. Йод розклався у травні–червні 1986-го і з того часу не загрожує. А в дорослих рак залози не пов'язаний із радіацією.
Серед ліквідаторів із високими дозами радіації в організмі спостерігається підвищений рівень захворювання на лейкоз. Утім, це не тисячі, а сотні людей. У тих, хто пережив гостру променеву хворобу і вижив, часто траплялися катаракти, проблеми із зором. У багатьох були радіаційні опіки шкіри та підшкірних тканин. Однак загалом онкологічні й серцево-судинні захворювання навряд чи слід пов'язувати з Чорнобильською аварією. Адже підтверджень масових захворювань у результаті вибуху на ЧАЕС не знайшли. Із шести мільйонів жителів забруднених радіацією регіонів України, Росії та Білорусі більшість отримали незначні дози опромінення порівняно з природним фоном.
Директор Українського науково-дослідного інституту сільськогосподарської радіології Валерій Кашпаров, 52 роки, додає, що радіація в організм людини потрапляє із забрудненими харчовими продуктами:
— Найбільше радіації у лісових грибах, ягодах, м'ясі диких тварин. Особливо у Київській, Житомирській, Чернігівській, Волинській і Черкаській областях. Порівняно з 1986-м її рівень у згаданих продуктах знизився лише в півтора раза. У молоці корів, яких випасають на забруднених територіях, рівень радіації зменшився в сотні разів. Але це також небагато. Якщо наприкінці 1980-х держава інформувала про небезпеку дарів лісу, то зараз про це забули. Тому з 2000-х забруднення організмів відбувається інтенсивніше. Найчастіше маємо справу із цезієм-137, період розпаду якого становить кілька століть.
1 
1
Коментарі
1