Дивні біґборди кольору хакі з написом "Арсеній. Врятувати Україну" нагадали українцям принаймні про дві речі. По-перше, президентські вибори не за горами. По-друге, у вітчизняній політиці з"явилася вільна електоральна ніша, й охочі її зайняти не дрімають.
Потреба в конструктивній "третій силі" справді назріла. Дуель Юлії Тимошенко й Віктора Януковича вже не викликає ентузіазму. Багатьом набридло голосувати за "біло-синіх" на зло "помаранчевим" чи підтримувати БЮТ на зло Партії регіонів. Розчарований виборець запідозрив, що непримиренні суперники мазані одним миром, і коли б не особисті амбіції, вже давно поділили б країну на двох. Мільйони українців хочуть альтернативи.
Будь-який попит народжує пропозицію. Першим у ролі альтернативного кандидата дебютував жвавий Арсеній Яценюк. Але 35-річний лідер "Фронту змін" — далеко не єдиний претендент на горде звання третьої сили. Ще є Володимир Литвин, Сергій Тігіпко, Інна Богословська, Анатолій Гриценко...
Та чи є у третього кандидата реальні шанси на перемогу, сказати важко. В усякому разі, альтернативний Яценюк змусив Тимошенко і Януковича понервувати й активізувати переговорний процес. Щоправда, з широкою коаліцією не склалося, але ситуативна гра Партії регіонів і БЮТ проти "третіх зайвих" усе ще не виключена.
Лідери Партії регіонів і БЮТ можуть похвалитися ще однією цінною перевагою.
І в Тимошенко, і в Януковича є непохитні "юлефани" і "янучари", які проголосують за своїх кумирів за будь-яких обставин. В Яценюка, Литвина, Тігіпка й інших політиків такого немає і не буде. Готові проголосувати за третю силу виборці — найнестабільніша частина українського електорату. Сьогодні ці громадяни схиляються до підтримки Арсенія Яценюка, але завтра можуть віддати перевагу Володимирові Литвину, Сергієві Тігіпку або ще комусь. Щоб утримати їхні голоси, потрібно докласти чималих зусиль — йдеться про досить примхливу публіку. Харизматичну Тимошенко і напористого Януковича вона вже відкинула.
Ми знову стикнемося з нерозв"язною проблемою: кандидатів багато, а вибирати нікого
Отож на президентських виборах розгорнеться неабияка боротьба за право називатися третьою силою. Претенденти на альтернативного кандидата старанно топитимуть одне одного. Кожен із них муситиме доводити, що він може на рівних конкурувати з Тимошенко і Януковичем, і що конкурувати з ними може тільки він і ніхто інший.
Ось тільки з переконливими доказами кепські справи. Наші політики чомусь упевнені, що демонстративна відстороненість від ПР і БЮТ сама по собі є унікальною чеснотою, й виборці відірвуть такого чудового кандидата з руками і ногами. Програма типового представника третьої сили зводиться до наступного: "Дорогі українці! Я не Віктор і не Юля, які вам так набридли. Я Арсеній/Володимир/Сергій. Проголосуйте за мене!"
Якісно нові підходи, нестандартні рішення, ефективна команда, перспективна стратегія розвитку країни — нічого цього ми поки що не побачили. Й, боюся, так і не побачимо. Альтернативні кандидати віддають перевагу словесній еквілібристиці. Вони старанно підбирають розпливчаті формулювання, щоб сподобатися всім і кожному: бізнесменам і пенсіонерам, Сходу і Заходу, бідним і заможним, супротивникам і прихильникам Росії й НАТО.
Амбітні політики прагнуть зайняти вакантну електоральну нішу, і це цілком природно. Проте ні Яценюк, ні його потенційні конкуренти не в змозі дати відповідь на просте запитання: а чим їхня третя сила краща за перші дві? Рано чи пізно про це замислиться український виборець. І ми знову стикнемося з нерозв"язною проблемою: кандидатів багато, а вибирати нікого.
5 
35413
Коментарі