Залежність дітей від ґаджетів: психолог розповів про причини

"Гаджети - це просто технологія. Від людини залежить, як її використовувати: чи буде допомагати в житті, чи навпаки", - говорить психолог центру дитячого і сімейного розвитку "Атма" Руслан Негода. Він розповів, чому невдумливе споживання інформаціїї може бути небезпечним, і чому діти тікають в ґаджети.

"За останні 20 років у всіх в кишені з'явився телефон та інтернет і з'єднання з неймовірним масивом інформації. Ці обсяги важко сприйняти і перетравити. Люди ще не жили в часи, коли інформація є в колосальній кількості. Вона щодня оновлюється, збільшується. Актуальність її постійно втрачається. Якісну ж інформацію знайти непросто. Надлишок та низька якість інформації дуже впливають на наш розвиток. І третє - це емоційне навантаження. З кожним днем його стає все більше. Всі намагаються створити контент, який буде чіпляти, буде достатньо емоційний, і часто шокуючий. Сам контент не вартий уваги, але може подаватися красиво, яскраво, що хочеться споживати. У нас мало досвіду життя в такій атмосфері, як і у дітей", - говорить психолог.

Батьків переважно турбує, коли діти сидять в ґаджетах настільки довго, що втрачають інтерес до будь-якої іншої діяльності: не хочеться вчитися, гуляти з друзями, ходити на гуртки. Нічого, крім того, щоб сидіти в ґаджетах.

"Є 3 основних причини, через які стається хвороблива утеча і надмірний час, проведений у ґаджетах.

1. Нудно. Дитина може не знайти іншого інтересу. Дорослі так само ідуть в соціальні мережі, ютуб, комп'ютерні ігри, коли нудно. Якщо така причина, треба допомагати дитині зрозуміти, навчити її, що зробити, щоб було не нудно, запропонувати альтернативні варіанти.

2. Втома. Від перенапруження хочеться потупити, кудись просто подивитися, ні про що не думати, відволіктися. І діти, і дорослі часто використовують такий спосіб.

3. Втеча від пресингу. Коли на дитину багато психологічного тиску, то вона тікає в інтернет, соціальні мережі, відеоігри, щоб просто відійти від реального світу.

Сучасні батьки висувають до дітей дуже високі очікування. Рідні дуже багато очікують від дитини практично від народження . Потрібно постійно відповідати очікуванням. Це високе психологічне навантаження. Зараз важко просто бути хорошою дитиною. Отримувати оцінку не нижче такої-то, а якщо ти отримуєш навіть 10, то "чому не 12", якщо 12, то "чому не на олімпіаду" і так далі. Це вид відносин, коли батьки для дитини не зовсім батьки, а якісь коучі.

Говорять дітям твердження, що суперечать одне одному. Наприклад, хочуть, щоб дитина проявляла лідерські якості. При цьому була покладистою, слухняною. Але лідер мало кого слухає. Він веде. Або батьки кажуть: "Роби, що ти хочеш, вибирай, ким ти хочеш бути, але так, щоб мені сподобалося".

Батьки дітей допідліткового віку не ставлять здорових рамок і обмежень. Багато батьків намагаються бути лояльними, домовлятися, розказувати, пояснювати, але в той самий час не вміють вводити правила в сім'ю. Це ускладнює життя дітям, тому що коли правило чітко не сформульовано батьками, дитина розгублена: начебто правила такого немає, але чомусь від тебе це вимагають. Наприклад, батьки хочуть, щоб дитина мила посуд, але це не було озвучено, правило не було установлено. Але приходять додому і говорять: "Чому посуд не помитий?". Іншим разом приходять, і все нормально.

Батьки бояться зіткнутися з конфронтацією. Буває, батьки бояться, що дитина буде істерити, сваритися. Коли чадо очевидно не контролює себе в поводженні з гаджетами. Раджу: "Треба його забрати". – "А як же я заберу - він буде кричати". Очевидно, що дитина буде висловлювати своє обурення. Якби вона могла легко відмовитися від гаджета, то це не було б проблемою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як витягнути дитину з віртуального світу

Це усе спричиняє психологічний тиск на дітей. Тоді хочеться тікати в ґаджети. Потрібно налагоджувати контакт", - розповідає Руслан Негода.

×