Батьки часто хочуть ділитися з дітьми своїм життям, ніби з близькими друзями, або намагаються втішати дітей.
Клінічна психологиня Емма Цитрон пояснила, чи дійсно можна дружити зі своїми дітьми, пише HuffPost.
За її словами, батьки можуть надто багато інформації розповідати дитині, коли вони незадоволені, стурбовані або мають проблеми. Психологиня вважає це емоційно обтяжливо для молодої людини та недоречно, адже дорослими повинні бути батьки, а не діти. Дорослі можуть ділитися тим, що відбувається в їх житті, проте це не повинно бути занадто емоційно. Наприклад, про сварки з партнером чи про ненависть до своєї роботи – не варто розповідати. В такому випадку дитину використовують, як терапевта.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що робити, щоб тривожність дитини була меншою
Звичайно, батьки хочуть знати, коли в житті молодої людини щось не так. Проте дітям також необхідна конфіденційність.
"Я завжди дуже рада вислухати, що відбувається у твоєму житті, але я також поважаю твоє особисте життя. Ти можеш поділитися ним зі мною, але не зобов'язаний", – порадила сказати дітям експертка.
За її словами, якщо у дітей немає здорового відчуття приватності, вони можуть не навчитися заспокоюватися без сторонньої допомоги.
"Нам потрібно вміти самостійно керувати емоціями. Це важливий етап дорослішання", – додала Емма Цитрон.
Якщо ж діти повністю залежать від своїх батьків, то не навчаться боротися із життєвими труднощами.
"Будьте спокійні з ними, слухайте і дайте можливість говорити їм, якщо вони цього хочуть. Але не тисніть на них", – підсумувала експертка.
Іноді страх і тривога батьків за дитину переходить в гіперопіку та постійний контроль. Це може мати негативні наслідки як для батьків, так і для дітей. Насправді ж, батьківська тривожність – це тривожність не за дитину, а за себе. Потрібно відпускати дитину у вільне плавання, і не можна її зафіксувати поруч. Слід розуміти, що в першу чергу комфортно контролювати дитину – батькам.
2 
1
Коментарі