Фото: Прес-служба

2 вересня на телеканалі ICTV запускають другий сезон тревел-шоу "Особливості національної роботи". Його ведучі - Руслан Ханумак і Андрій Зрожевський - більше 3-х місяців провели в країнах Азії. Вони побували на островах Шрі-Ланка і Балі, покатились на поні в Китаї, няньчили мавп у Малайзії та багато іншого. Найнезвичайніші історії Руслан Ханумак розповів Gazeta.ua:

1. Найнебезпечніша зустріч - горили на Шрі-Ланці

Одного разу на Шрі-Ланці нас ледь не розірвали горили. Ми там латекс у джунглях добували. Він дуже дорогий, тому територію охороняють озброєні сили. На ньому заробляють мільйони. Він живе 20 хвилин, тому його потрібно терміново заморожувати. Візуально нагадує збір березового соку. Я зробив надрізів 20, поставив чашки. І так захопився роботою, що заблукав з оператором. Пішли глибоко в джунглі. І тут чую - наче хтось починає виривати пальми і кидати на землю. Повертаю голову і бачу 30 величезних горил на пальмах. До цього читав, що біля горил ні в якому разі не можна мовчати. Якщо замовк - вони думають, що ти їх боїшся, відразу починають бити. Починаємо з оператором спілкуватися, сміятися. Вони начебто проходять повз. Але як тільки замовкаємо, вони, як у фільмах - раз і, як за командою, всі повертають голову в нашу сторону. Ми знову спілкуємося-спілкуємося, і вони, слава Богу, далі по пальмах полетіли. Це було страшно. Дикі джунглі, ліани висять. Розірвали б.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Без екзаменів і домашніх завдань: українка про навчання в університеті Китаю

2. Найвдаліша кар'єра - актор і гопак на Балі

Одного разу за весь день я заробив одне помело, пару бананів і півтора долара. Це було, коли працював у театрі бедуїнів на Балі. На цьому острові досі залишилося дуже багато племен, які ще 100 років тому запросто відрубували голови ворогам. Туди можна дістатися тільки водою.

 

Я був актором і танцюристом у цьому театрі. Танець вчив 3,5 години. Його треба було повторити ідеально, тому що як тільки я збивався на репетиціях - мене били по п'ятах бамбуковою палицею.

Після мого виступу навіть зал встав. Ще під час репетицій мене попередили, що вкінці оголошуватимуть кожного артиста. Сказали: "Тільки не роби ніяких сольних рухів". Але я не послухав. Мені дали слабенький піруетик - поклонитися і все. Але які поклони? Якщо у мене сольний номер, я його відпрацюю. І як тільки мене оголошують, я вийшов у центр і станцював їм 15-секундного гопака. Кричали мені - Ukraine, Ukraine! Там сиділи понад 300 туристів з Америки і Європи.

3. Найбільший заробіток - таксист на поні в Китаї

У Китаї в Гуанчжоу я працював таксистом на поні. Від одного клієнта отримав 25 доларів. У них там є район, де заборонено пересуватися в автомобілях. Але район досить великий, пішки години півтори з одного кінця в інший. Людей возив на чорному поні.

Я йду з ним, люди зупиняють, сідають. Після цього повинен вдвічі прискоритися і бігти в його темпі. На цій роботі я виконав 20 замовлень за один день. Один клієнт не встигав, попросив його терміново довезти в одне місце. Це був, мабуть, найсмішніший момент за всю історію програми. Клієнт той виявився росіянином із Владикавказа. Ми розговорилися, і я в кінці загнув йому потрійний тариф. Він дає мені гроші, а я йому - "Слава Україні". Подивився на мене і нічого не відповів.

 

4. Найприємніша робота - нянька орангутанга в Малайзії

У Малайзії я працював нянею орангутанга. Там є цілий їхній острів. Стоїш на березі, дивишся на нього і бачиш, як там по пальмах стрибають. Ми приїхали туди по роботі, а туристи платять по 800 доларів просто на 2 години подивитися.

Приїжджаємо, а нам орангутанг рукою махає. У мене таке враження, що це зачаровані кимось люди. Був нянькою орангутанга, який прихворів. Мене з ним познайомили. Йому сказали моє ім'я, він хмикнув. Перший дав мені руку. Мені потрібно було з ними погуляти, щоб звик. З ним треба розмовляти. Він підліток, порізав ногу. Потрібно було його прооперувати. Місцеву анестезію робити не можна було, оскільки в орангутангів слабке серце. Допомагає тільки психологічна допомога. Ми з ним погуляли, потім пішли до лікаря. Заходимо в операційну, лікар надягає на мене маску. Поклав орангутанга на кушетку. Лікар розрізає, я його заспокоюю, а він сильно стискає мою руку. Даю йому соску з молоком. Починає пити, як маленький дитинка. Зробили йому операцію. Виходимо, і він починає мене обіймати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Блогер показав унікальні кадри Північної та Південної Кореї

За операцією спостерігали 30 туристів за склом. І так ось мене тільки з дозволу когось там допустили, щоб я був його нянею. Просто так людина не може туди потрапити. Це острів, на якому розмножуються орангутанги. У світі їх залишилося всього штук 300, а на цьому острові їх було 30.

5. Найстрашніша розвага - жертвоприношення в Непалі

Усі зароблені гроші за умовами проекту ми повинні були витрачати на місцеві розваги. Одного разу ми потрапили на жертвопринесення в Непалі якомусь богу. Це дороге задоволення - близько 100 доларів. При тому, що у них місячна зарплата - 20. Я повинен був своїми руками зарізати курку, вилити кров і мізки в корито, розбавити водою і пити. Це дуже страшно. А вони сміються. Вважається, вони курям роблять добре, приносячи їх у жертву. Вони аплодували, хороводи водили. Думаю, подробиць не покажуть у програмі, тому що реально страшно.

6. Найнезвичайніший фрукт - дуріан на Балі

У другому сезоні я спробував дуріан. Це батько всіх фруктів. Ми його на Балі купили. Це фрукт, з яким не можна заходити в громадське місце. Скрізь - у магазинах, музеях, готелях, на транспорті така табличка - дуріан і закреслено. Найсмердючіший фрукт у світі. Я вирвав, коли його понюхав. Запах ні з чим не можу порівняти.

 

Коли на нього дивишся - не пахне, але як тільки розрізав, і він пустив сік, починається запах. Купили спеціально, бо кажуть - це найсмачніший фрукт у світі. Смак невимовний. Але, на мій погляд, це найнесмачніший фрукт у світі. Чомось нагадує мило. Не розумію, чому його їдять. Їли усією знімальною групою, нікому не сподобався. Руки потім смерділи ще 2-3 дні. Нічим запах не виводиться.

7. Найнебезпечніша країна - Східний Тимор

Я думав, звідти не повернуся. Там люди тільки торік воювали. Там не те, що немає кафе і ресторанів, це справжній край світу. Шматок Індонезії раніше був колонією Португалії. Місцеві все життя воювали. Там ненавидять португальців. І коли вони пішли - це було свято. Люди бенкетували тиждень. Через 7 днів їх завоювала Індонезія. Потім втрутилися сили ООН і прогнали Індонезію. Уявляєте країну, в якій немає ні правителя, ні законів, ні міліції? Нічого немає, просто живіть, як хочете. Звичайно, відразу з'явилися бандитські угруповання. Досі йдеш вулицею, бачиш - стоять будинки, а перед ними - титановий паркан. Там це буденність, коли людина йде вулицею, залазить у будинок, стріляє, забирає гроші і йде далі.

×