Дружина мера Львова Андрія Садового Катерина Кіт-Садова не хоче зустрічатися вдома з журналістами, оскільки одного разу мала гіркий досвід. Про це вона розповіла в інтерв'ю Gazeta.ua.
Коли відчуваєте, що ви є дружиною мера?
- Я цього не усвідомлюю. Коли ми йдемо по вулиці, то на нього звертають увагу. А вдома як у кожній родині. У нас є тато, чоловік, а не мер. Разом ходимо хіба в неділю до церкви.
Він трудоголік. Додому приходить в 10 годині. Бачимося із ним хіба що зранку, та у вихідні. Шкода мені його.
О десятій діти ідуть спати, а без мене вони не лягають. Тому мушу присипляти. Так що чоловік застає мене у ліжку. Часом ще намагаюся перед сном почитати.
Є такий стереотип - для того, щоби чоловік про тебе не забував, треба постійно ним цікавитись. Ми як одружилися, я старалася його про все розпитувати. А він каже: тобі того треба? То я і закинула питання.
Коли приходить злий, то мовчазний. Треба швидко іти спати, якщо ще не спиш. У нас стосунки нормально романтичні, а не солодко-рожево романтичні. Приготувати романтичну вечерю не вдається. Треба з грудною дитиною погуляти, прибрати, посуд помити. Протягом дня зідзвонюємося рідко. Буває, на телефонні дзвінки не відповідає, передзвонює пізніше.
Як проходить ваш день?
- Зранку моя мама будить дітей до школи. Чоловік іде з хати, всіх цілує. Всі розходяться у садочки, школи. Приходить няня. Готую їсти в першій половині дня. Прибираю. По обіді повертаються діти, нагодую. Готую вечерю. Складаю посуд у посудомийну машину. Допомагаю робити уроки. Грудний Антоній біля мене починає плакати. Я нервую, починаю вимагати від хлопців, щоб самостійні були.
Важко з 5-ма дітьми?
- Кажуть, з однією дитиною теж важко. Зустрічала таких батьків. А що означає важко? Є хрест, який людина повинна нести. Коли несеш, тобі бог помагає. Важко волокти його. Я сприймаю це як належно і не бідкаюся.
Як виховуєте дітей?
- Прикладом. Мої діти, бачу, поводяться так, як я. Я нетерпляча, кричу інколи: "Вже іди сюди". Потім чую, вони один до одного кричать: "Вже!" Я думаю: "О це неправильно, треба себе міняти".
Недавно мама одного однокласника мого сина подзвонила і розповідає, що цей однокласник подарував моєму Михайлу подарунок на день народження. А мій син його не взяв. Тоді я удома попросила Михайлика зробити для мене композицію із Лєго. Він довго старався, приніс. А я кажу: "Мені не подобається, я не хочу цього". Він був дуже скривджений. Я тоді питаю, чому він так само образив однокласника, який йому хотів зробити приємне. Михайлик пояснив, що вони з небагатої сім'ї, і він вирішив не приймати подарунок. Але я дала йому зрозуміти, що треба приймати, якщо людина старалася для тебе.
Дуже часто діти мені дають уроки. Тадейко каже: "Чого ти на Михайлика кричиш? Це ж твоя дитина". А мені нудно довго пояснювати і я починаю кричати. Він мене перебиває: "Ти ж обіцяла, що не будеш кричати". Я й намагаюся, але в мене не завжди виходить.
Цього літа я взяла пасок і біжу бити. Тадей тікає. А Іван сидить і дивиться на мене. Мені стає смішно. Ну як я тебе маю бити, ти ж не тікаєш? Не знаю, що робити. З того часу вже не била нікого.
Про скількох дітей ви мріяли?
- Я не мріяла про дітей і не думала про це. В Андрія було у планах багато дітей.
Кажуть, мрієте про дівчинку.
- Ото люди щось кажуть, приплітають. Оце "кажуть" мене так дратує. Я не мрію. Кого бог дасть, того приймемо. Чую часто: "Кажуть, ви ходите на кожен Фешн Вік". Та я десь на трьох була, то хіба кожен?
А де на закупи ходите?
- Спортивний одяг купую у магазині. Для вечірнього маю три дизайнерки, які добре знають мою фігуру. Мені дуже пощастило, бо сорочки, краватки і костюми чоловік купує собі сам.
Продукти купуємо звично. Беру торби і на Привокзальний ринок. Водій нас привезе. Він у нас і замість няні. Бо дітей зі школи забирає, і з садочка.
Вам тісно у квартирі?
- Так. Верхня ванна схожа на кладовку, стільки речей у ній. Іван має свою кімнату, де робить уроки. Тадейко робить у спальні. А Михайлик на кухні. Плануємо купити новий будинок.
Цікавитесь ситуацією в країні?
- От пішов мій малий у 5 клас. А там у підручнику немає голодомору. Ну як так? Переживаю. Люди обирають політиків, собі подібних. Може, наші діти вже не дозволять поводитись із собою так, як ми зараз.
3 
5298
Коментарі
10