Середа, 21 лютого 2007 15:41
Михайло Бриних
Михайло Бриних
Михайло Бриних

Свята вода не псується

 

Існують такі питання, на які спершу відповідаєш, а потім уже замислюєшся, наскільки твою механічну відповідь можна вважати дурницею.

— Чи псується свята вода? — запитує мене якось дружина.

— Звісно, ні, — відповідаю я.

Бо й справді — як же ж свята вода може зіпсуватися? З іншого боку, в нашому холодильнику вже більше року стояв півлітровий слоїк зі святою водою, про який свого часу просто забули. Рідина в ньому набула якогось підозрілого зеленкуватого відтінку. Правду кажучи, виник у мене сумнів, що цей колір з"явився через настояну святість.

Утім, вилити її ми не наважувалися, бо свята вода не псується, а відтак — хай стоїть.

Я ще ніколи не бачив, щоб людина так довго й страшно чхала

Одного чудового дня прийшов до нас у гості приятель. Було це саме перед великим релігійним святом. На думку мого знайомого, що ближче свято — то важче людям його гідно зустріти. Мовляв, потойбічні сили так і нишпорять, щоб яку душу спокусити. Попили ми чаю, і раптом приятель почав чхати. Я ще ніколи не бачив, щоб людина так довго й страшно чхала безперестанку.

— Ти як? Із тобою все гаразд? — питаю хвилин за п"ять.

Приятель жестами показує, що все нормально, чхає ще кільканадцять разів і заспокоюється.

— Не звертай уваги, — спокійно й умиротворено каже він. — Це з мене біси виходять.

Ну, ми нібито посміялися з цього жарту. Але згодом, коли двері за гостем зачинилися, ми з дружиною синхронно подивилися на холодильник. Адже свята вода не псується, правда ж?

Зараз ви читаєте новину «Свята вода не псується». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі