Торік мого старшого брата спіткав комп"ютерний вірус. Так званий троянський кінь. Він не нищив системи і не стирав файлів. Він просто змінив установки й абсолютно самостійно телефонував за певним номером до заморського острова Токелау, що в Тихому океані. Брат помітив це тоді, коли розумний вірус нателефонував йому на половину офіцерської зарплатні. Токелау від Росії далеко, зв"язок коштує дорого.
— І уявляєш, 300 баксів як корова язиком злизала! — братів розпач був непідробним.
Я сказав:
— Найчастіше такі віруси приходять через порносайти.
— Я не відвідую порносайтів! — виправдовувався він. — Тільки політика і спорт!
Одне слово, старший брат ускочив у халепу. А я тоді подумав: "От добре, що живу в іншій країні, де таке просто неможливо?"
Я також не відвідую порносайтів
Я також не відвідую порносайтів. Чесно! Бо з цим у мене все нормально. Мене також цікавить тільки політика і спорт. Ну, ще трохи музика і література.
Однак півмісяця тому я помітив, що вже цілий тиждень накручую на своєму модемі якийсь дивний номер. Хотів зв"язатися з київським провайдером, а виявилося, що весь час набирав номер невідомої мені країни. Нею виявилися острови Сан-Томе і Прінсіпі?
Одному "Укртелекому" відомо, скільки офіцерських зарплат мені доведеться викласти за це сумнівне задоволення. Хоча яке тут задоволення? Вже якби ходив на порносайти, то можна було б якось спокійніше це сприйняти. А так доводиться скрушно зітхати і словами турґєнєвської героїні Муму з відомого анекдоту запитувати невидимого віртуального Ґєрасіма: "За что?!" І чекати 10 лютого, коли до поштової скриньки покладуть телефонний рахунок із зловтішним вироком з того світу. Бо де, в біса, те Сан-Томе і Прінсіпі?
А може, це привіт від старшого брата?
3 
1
Коментарі