Якось зловив себе на тому, що занадто часто вживаю фразу "могло бути гірше". Тобто, що все могло скластися гірше, ніж склалося, хоча склалося теж погано або відносно погано. Можна сприймати це як певну спробу реабілітації минулого. Таким чином стриманий оптиміст перемагає скептика. Чи навпаки. Неважливо.
Важливо, що уникнули гіршого сценарію. Бо завжди, в будь-якій ситуації, є гірший сценарій. Спалили хату? Добре, що не спалили село. Спалили село? Добре, що дозволили людям втекти в ліс. Підпалили ліс? Добре, що поряд було поле. Поле заміноване і половина селян загинула? Добре, що друга половина вціліла. За полем ворожою кулеметною чергою скосило половину половини селян? Добре, що половині половини вдалося втекти… І так далі.
Свідомість працює з фактами минулого як такими, що вже безповоротно відбулися. Вони — крайня точка "гіршого, яке сталося". З цього погляду "можливе гірше, яке не сталося", не конкурує з "кращим, яке могло статися", бо "краще" все одно вже не сталося. Сталося стерпне "гірше". І, слава Богу, всі живі. Або половина. Або кілька людей. Або хтось один уцілів і розповідає. Неважливо. Могло бути гірше. І якби було зовсім погано, то не було б кому й розповісти.
У глибині нашого лісу є чарівна галявина. Проміжки між грубими півсотрічними соснами створюють неймовірно казкове враження: коли сідає сонце, його проміння пробивається крізь крони дерев і падає на високу траву. Там можна було б знімати дитячі фільми про ельфів і тролів, якби у нас їх знімали. Особливий контраст досягався б тим, що галявину оточував густий ліс.
Ми приїхали туди з друзями кілька днів тому. Наблизившись до місця, я помітив, що перед галявиною зяє пустка. З одного боку, десь на 180 градусів, лісоруби вибрили густий ліс, знищивши весь геній цього місця, його затишок і сенс.
В голові нав'язливо крутилася фраза: "Могло бути гірше". Але я її не промовив уголос.
2 
1
Коментарі
2