Дивні істоти ці люди. Дивні і наскрізь якісь неправильні. От що, наприклад, означає словосполучення "щиро кажучи"? Не інакше, як те, що досі він говорив нещиро, а, щиро кажучи, просто брехав. І після того, як у нього пройде напад щирості, він знову говоритиме неправду, як завжди.
Або існує в усіх відомих мені мовах одна загальноприйнята форма — "на мою думку". Це ще більша дурня. Ну, бо чию ще думку, крім своєї, людина у принципі може висловити? "На мою думку, зима ліпша від осені", — говорить один чоловік. Сказати "зима ліпша від осені" у нього сміливості не вистачає.
Але найсмішніше, що може собі дозволити людина, це не розуміти сенсу сказаного і почутого або розуміти неправильно. Мій вірменський приятель розповідав про одного єреванського викладача. Той родом із гірського села і видавав себе за русофіла. До вищої культури потягнувся. А мова ж російська не кожному одразу дається, особливо фразеологізми. От читає він мораль студентам і в кінці каже: "А вам, как я вижу, всё трынь-трамвай!".
Бо що воно таке "трын-трава"? "Трынь-трамвай" — щось значно зрозуміліше для вірменського вуха.
Сказати "зима ліпша від осені" сміливості не вистачає
У мого знайомого постійно бували мовні казуси з батьком. Російську він вивчив як другу, після угорської, котру засвоїв у школі. Проводжає він родину сина. Зібралися в коридорі, прощаються. І раптом старий, змахуючи сльозу, каже: "Ну, любимые мои, скатертью вам дорожка!".
От я думаю, чи не праві насправді люди, які наївно й неправильно сприймають мову? Так, як чують і відчувають. Ну, бо ж яка дорога може бути приємніша, ніж скатертина — рівна і біла? А все решта — "трынь-трамвай".
1 
1
Коментарі
11