У нашій країні зазвичай думати не люблять. Іноді мені здається, що тут усе відбувається, як на полюванні: жодних думок — усе залежить лише від миттєвої реакції і доброго окоміру.
Те, що біл-борди давно стали не просто візитною карткою України, а діагнозом і деколи навіть вироком — давно не секрет. Бо все, що відбувається на великих кольорових панно — щира правдонька.
Десь понад місяць мені рекламували Свято Свині, де символ праматері свинячого роду обіцяв неабиякі розваги на прабатьківщині Особливої Свині — у місті Миргород. Що мало відбутись там, у гоголівських місцях — ярмарок відбірної свинини, міжрегіональний з'їзд усіх свиней України чи фестиваль коліїв, — достеменно невідомо. Але щось підказувало, що забава буде весела — на радість дітям і захисникам тварин.
Чи вони видадуть мені табельну зброю?
Не встигла затверднути кров у кров'янці миргородських рекордсменок, як за кілометр від свинячого біл-борду з'явився щит, на якому значився бадьорий заклик: "Поборемо браконьєрство разом!".
Ні, я розумію, що побороти браконьєрство в нашій країні, втім, як і корупцію або божевілля, самотужки неможливо. Неодмінно слід займатися такою серйозною справою всім миром. Однак я досі не збагну, якою може бути моя особиста участь у боротьбі з браконьєрами?
Може, вони розраховують на мою моральну підтримку? Чи очікують дзвінків на "гарячу лінію"? Мовляв, тривога: у лісі під Тетеревом браконьєри на джипах загнали лося і двох зайців. Приїздіть, номери машин: 0007 КМ, 0002 ВР… Чи коли я — любитель природи — звернусь до них, вони візьмуть мене у спеціальну бригаду й видадуть табельну зброю?
Іноді хочеться думати, що таке могли вигадати певні революційні сили, які в такій прихованій формі капають народу на підсвідомість: пора припиняти нарешті Свято Свині, час вигнати нарешті браконьєрів із наших лісів. Але хто в таке повірить, крім мене?
1 
1
Коментарі
11