Середа, 09 липня 2008 16:01
Андрій Бондар
Андрій Бондар
Андрій Бондар

Сироїд Робін Гуд

 

Дивний мені попутник трапився кілька днів тому на шляху з Варшави. Таких людей зустрічаєш раз у житті, щоб ніколи не забути.

Молодий блондин — власник британського паспорта — не приховував того, що економить на перельоті. Хоча модно вдягнений жевжик краще пасував би до косметичного салону, ніж до зачовганого купе потяга-контрабандиста.

— Лучше я за эти деньги шота маме куплю, — він любить матір та постійно нарікає на жахливий сервіс і хамство на кордоні. Він мертво вчепився в землю Туманного Альбіону й за дев"ять років вигриз його малиновий паспорт.

Цілу дорогу торочив про дві речі: про високий рівень життя в Ноттінґемі, звідки Робін Гуд, і про те, наскільки є кепською англійська їжа. Тому він уже рік як принциповий сироїд і давно мріє приїхати до матері на все свіже й натуральне. У певну мить мені здалося, що ненависть до ракотворчих емульгаторів і консервантів от-от переросте в український патріотизм. Але далі любові до яєчок "только что из-под курицы" і парного молочка "только что из-под коровки" діло так і не посунулося.

— Скоро я и имя поменяю. Бо шо это за имя: Сергий? — він кривить губи.

Потім був останній акорд:

Лучше я за эти деньги шота маме куплю

— Ты бы знал, как они к нам рванули!...

— Хто? Терористи?

— Та не! Сотни тысяч поляков, прибалтов... Занимают рабочие места, а культуры — ноль. Пьянствуют, хамят…

— Еге, — кажу. — Й емульгатори вам у їжу підливають. І дірки в сирах продавлюють великим пальцем правої ноги…

— Шутишь? — він тухне й ображається.

А до Києва — ще довжелезний шлях. Приблизно як Робін Гуду до раю.

Зараз ви читаєте новину «Сироїд Робін Гуд». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

11

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода